14 глава, Дарина, Андрій

Новий Рік

31 грудня.

Даринка.

Ті п’ять днів були для мене вічністю. Ми ж тільки но почали зустрічатись, а вже розлука на цілих п’ять днів. Що я робила? Нічого такого аби сказати ах. Я читала книгу з психології, говорила не один раз з Мариною. Вона до речі, дуже рада, що Андрій наважився та зробив цей крок. Також я ходила з мамою по магазинчиках, їздили навіть в ТРЦ в якому була з Андрієм. А за день до приїзду Андрія гуляла з Тонею та дізналась цікаву інформацію про нього та й Сашка теж. Виявляється, що у них першого січня день народження. Ох, же Андрій... слів навіть не можу підібрати, щоб описати цю ситуацію. Тому ми з Тонею купили їм подарунки. Звичайно ж різні, дарувати щось однакове це не правильно. Тоня їх краще знає, тому підказала мені дещо. Я подарую Андрію браслет, який йому подобається та він собі ніколи його не купить. А Тоня Сашкові подарує книжку, яка йому подобається. Загалом подарунки для них у нас є. І тепер треба лише зібратись на свято. Я вже знаю, що саме хочу одягти, тому дістала з шафи блакитну сукню. Мама сказала, що я у ній виглядаю як сніжинка. Під цю сукню у мене навіть є курточка білого кольору та чоботи, але в будинку я буду ходити у балетках. Сукня всього до колін тому балетки підійдуть під мій образ. Я одяглась, зробила собі макіяж. Легкий макіяж я робити вмію, але не професійний. Одяглась повністю й тато повіз мене у той орендований будинок. Тато приїхав не ввечері, а вдень. Він сказав, що доробив справи раніше й вдалось квитки на поїзд замінити, щоб приїхати додому раніше. І він був здивований коли я сказала, що буду святкувати Новий Рік не з ними та проти цього він нічого не мав. Я ж батькам сказала, що повернусь ввечері другого січня, бо святкуватимемо ще й день народження хлопців у цьому будинку. Ось це батькам не дуже сподобалось та що ж зробиш, якщо це день народження у мого хлопця та це буде не красиво пропустити таке свято. Адже йому виповнюється вже вісімнадцять і це обов’язково треба відсвяткувати.

Тато підвіз мене до будинку, попрощалась з татом. Я вийшла з машини та пішла до цього будинку. Подзвонила у дзвоник, мені зразу відчинив двері мій Андрій. Я зайшла у будинок, а після зачинила двері. Мій коханий посміхаючись роздивився мене, а після поцілував мене у губи.

— Маєш чарівний вигляд

— Дякую

— Пройдімо у вітальню. Ми тільки тебе чекаємо

— Всі вже тут? — зі здивуванням запитала я.

— Сашко з Тонею приїхали декілька хвилин тому, а всі інші приїхали разом годину тому

— Ясно. Тоді ходімо — ми зайшли у вітальню. Я побачила, що на диванчику та кріслах сидять хлопці та дівчата. Ну, двох з них я знала, а всі інші мені не знайомі.

— Познайомтесь це — Дарина. Моя дівчина — я посміхнулась та подивилась на всіх — а, це Іра — на диванчику сиділа дівчина з рудим, закрученим та зібраним у хвостик волоссям, одягнена у чорну сукню, що підкреслювала її струнку фігуру — це Марк — хлопець сидів на кріслі. Він такий же красивий як й Андрій... тільки Андрій красивіше — а це Стас — хлопець також сидів на кріслі. Стас подивився з усмішкою на мене, а після на Андрія.

— Де ж ти таку красуню знайшов?

— Ми однокласники — швидко сказала я, Андрій навіть слово не встиг сказати.

— Так само як я з Тонею

— Ну, взагалі-то ми всі вчимось в одному класі — зауважив Андрій. У двері хтось подзвонив.

— О, це здається моя дівчинка приїхала — сказав Стас та пішов відчиняти двері. Андрій подивився на Іру та Марка здивовано.

— У нього з’явилась нова дівчина?

— Уяви собі. Ми самі у шоку — сказала Іра

— Ну тоді нас чотири пари. Бо ми з Ірою почали зустрічатись — Марк взяв Іру за руку та потягнув її, щоб вона сіла йому на коліна.

— Давненько ми з вами не бачились — сказав Андрій. У вітальню зайшов Стас з якоюсь блондинкою. Ми з Андрієм відійшли у сторону, бо стояли майже біля входу.

— Познайомтесь це — Ліка — дівчина була одягнена у червону сукню, яка була нижче колін, але облягала її струнке тіло. Стас всіх нас представив, а після ми сіли за стіл. Тепер зрозуміло стало чому стіл накритий на вісьмох. Я сіла звісно ж біля Андрія. Ми почали проводжати старий рік, так би мовити. Сашко налив у келих ігристе вино. Ми всі випили по ковтку. Ось це звісно я ще не розповідала Андрію, але після алкоголю я можу швидко заснути. На мене алкоголь діє як снодійне, це дивно, але це правда. Ми пили, їли та спілкувались. Виявляється у компанії Андрія так весело, я маю на увазі його друзів. Вони мене прийняли як рідну, я неначе знаю їх все життя, саме так було легко з ними спілкуватись. Мені правда Андрій про них трохи розповів, а саме про те, що Іра знаходить спільну мову зі всіма, що їй подобається спілкуватись. І це дійсно правда. Що, Марк розумний хлопець, бо багато читає, має багато захоплень. І про Стаса він сказав, що він з багатенької родини. І те, що у нього було вже більше, ніж три дівчини. Всіх чіпляє своїми компліментами, а після закидує подарунками та все у такому дусі, але й інтерес зникає до них швидко. Так що ця Ліка у нього можливо не надовго.

Я в цей вечір була майже у центрі уваги. Мене питали про все, що тільки можна. А головне питання було не мені, а Андрію. Іра його запитала чим я його зачепила. На що Андрій з легкістю відповів. Мабуть, навіть не думав про відповідь. Андрій сказав, що я дуже красива, а після додав що також розумна. Що зі мною він став краще вчитися і все тому подібне.

Годинник вже продзвенів у дзвони. Вже настав Новий Рік. І це ще плюс означає, те, що у мого Андрія день народження. Я дістала з сумочки подарунок та попросила аби Андрій підійшов до мене.

— З днем народження, тебе

— Дякую. А звідки знаєш, що у мене день народження?

— Не важливо

— Це тобі Тоня сказала?

— Ну... а чому ти сам не сказав про день народження?

— Забув — коротко відповів він.