10 глава, Дарина

Бал та зізнання

Грудень. 

Вечір суботи.

Дарина.

Сьогодні день у мене був насиченим. Я з мамою ходили у торговельний центр купити мені сукню на зимовий бал. У мене було два експерти, які допомогли мені з вибором. А це саме мама, яка пішла зі мною та Марина. Їй я подзвонила з магазину. Я вибрала п’ять суконь та по черзі їх одягала. Вибрала такі сукні, які сподобались мені. Перша сукня була червоного кольору з рукавами, перед коротенька спідниця, а позаду ця ж спідниця довга. Друга сукня до колін жовтого кольору з рукавами, що закривали навіть долоні. Третя — блакитного кольору як у Попелюшки. Четверта — до колін та з довгими рукавами, білий верх та чорний низ. І остання п’ята була синього кольору аж до п’ят. Я купила дві сукні першу та третю. Вирішила обрати між ними, яку саме одягнути на бал.

Коли розповіла Марині про цей бал, то вона здивувалась, а після й засмутилась. У неї було лише одне запитання “Чому у нашій школі такого немає?” А я сама у шоку, що директорка цієї школи таке влаштовує. На скільки я знаю, ну, точніше мені розповів Андрій, що такого не було три роки. До того щороку таке свято було. Я вже у передчутті завтрашнього вечора. Андрій сказав, що зайде за мною о четвертій вечора і ми поїдемо у школу на таксі, адже у костюмі та сукні якось не зручно буде ні йти, ні їхати у громадському транспорті.

А зараз я стою у блакитній сукні біля дзеркала та дивлюсь на себе.

— Яка ж ти красива, доню — я побачила у дзеркалі маму. Вона стоїть за мною та дивиться у дзеркало — до цієї сукні не вистачає декількох речей.

— Яких? — здивовано запитала я.

— Красивої зачіски та прикрас. Почекай мене тут, а я зараз прийду — мама від мене відійшла, а я все також дивлюсь на себе у дзеркало. Я вибрала саме цю сукню, бо вона найбільше підійде на цей бал. А червона сукня не пропаде, її також можна одягти на якесь свято. До мене підійшли мама та бабуся. Мама тримає у руці якусь скриньку.

— Ось це тобі знадобиться — мама відкрила скриньку, у ній лежать багато різних прикрас. Бабуся витягла з неї два ланцюжки

— Я думаю, під цю сукню підійде або цей ланцюжок або цей — бабуся дістала два ланцюжки, перший був золотий з якимось каменем посередині, а другий срібний ланцюжок з перлами — приміряй їх

Мама мені на шию одягла спочатку перший ланцюжок. Нам не сподобалось як він на мені виглядає. Тому приміряли другий. І зійшлися на тому, що другий мені пасує. Ще обрали такі ж сережки, а саме вони йшли у наборі з ланцюжком.

— Завтра ще зачіску зробимо, ти будеш виглядати як справжня принцеса — сказала мама.

— Вона й зараз так виглядає — до нас у коридор вийшов тато.

— Повністю з тобою згодна — сказала я та посміхнулась.

— А зараз гайда лягати спати, бо вже пізно. А тобі відпочити треба перед цим балом

Тато пішов спати, а ми втрьох мама, я та бабуся пішли на кухню. Вирішили попити ромашковий чай. Майже завжди п’ємо чай та розмовляємо перед тим як піти спати. Сьогоднішня тема розмови у нас була про бал. Мене запитували з ким я піду, що там буде відбуватись і все в такому дусі. На деякі питання відповідей у мене не було, тому ми говорили про можливе, що там буде. Мені самій цікаво, що буде відбуватися. На скільки я зрозуміла, що ніхто з моїх однокласників нічого не знають, що буде на цьому балі.

Після того як ми попили чай, я пішла у свою кімнату, переодяглась в піжаму, лягла та швидко заснула.

Наступний день.

Я прокинулась від будильника який завела на дев’яту ранку. Вирішила прокинутись раніше, щоб не поспішаючи готуватись до свята. Я встала з ліжка та пішла вмиватись. У квартирі тиша, адже всі ще відпочивають. Неділя зазвичай у нас починається з десятої години ранку. Тато каже, що хоче хоча б один день на тиждень виспатись. Мама його думку підтримує, тому теж спить до останнього. А бабуся буває встає раніше, під настрій. Буває всю ніч не може заснути, а тільки під ранок засинає. Я навшпиньках пробігла до ванної кімнати, адже бабуся спить у вітальні. Підійшла до дзеркала та подивилась на себе у дзеркало. Так, треба себе привести до ладу, адже обличчя заспане, пом’яте, а сьогодні треба виглядати на всі сто. Коли я почала вмиватись, то почула за дверима якісь рухи. Здається хтось прокинувся. Та пішов на кухню. Вмившись, я зайшла на кухню та побачила маму. Вона в цей час натиснула на кнопку, щоб нагріти чайник та в цей час позіхнула.

— Добрий ранок, доню. Чому так рано встала?

— Хочу, більше часу, щоб підготуватись до свята. А ти чому рано встала?

- Зрозуміло. А мені щось не спиться. Давай я приготую сніданок — мама підійшла до холодильника та дістала якісь продукти. Я вирішила допомогти мамі з приготуванням сніданку. В процесі приготування тостів з яєчнею та м’ясом ми ще розмовляли.

Після сніданку до якого приєднався лише тато, я попросила маму зробити мені манікюр. Мама коли вчилась, то підробляла візажистом. Вона робила і манікюр і зачіски та макіяж. Вона мене вчила фарбуватись, але у мене не дуже добре це виходить. Тому макіяж та зачіску робити буде мама.

Зараз вже четверта вечора, я стою у коридорі у розкішній сукні. Мама мені принесла курточку, яка не зіпсує мій зовнішній вигляд. Курточка майже під колір сукні. І на щастя чоботи не псують мій образ, а вже у школі я зміню чоботи на туфлі. Одягнувшись повністю, я вийшла з квартири, а після й з під’їзду. Біля нього стоїть Андрій, побачивши мене він почав посміхатись.

— Вау, яка ти красива — сказав Андрій та відчинив дверцята таксі, яке щойно під’їхало. Ми сіли та поїхали на свято.

Їхали ми повільно, адже це неділя вечір. На дорогах затори, всі звідкілясь повертаються у місто, адже дорога була саме у цьому напрямку вся у машинах. Приїхали ми за п’ять хвилин до початку балу. Швиденько побігли... як могли у клас, зняли з себе курточки. Я ще плюс переодягла чоботи на туфлі. І разом швиденько пішли в актову залу. У ній вже є однокласники з нашого класу та інші учні з паралелі, а саме з “Б” класу та “В” класу. Я й не думала, що в одинадцятому класі так багато учнів. Роздивившись зал, ми побачили стільчики, які переставили біля стіни. Трохи далі від них були стаканчики та окремо якісь пляшки, а ще були бутерброди чи щось типу того. Я з Андрієм підійшли до столика.