Роздiл 8

Тая

Мій настрій з ранку приховати нелегко. Ми розібралися з Пашею у всьому. Він знову мій хлопець, а я ... я його. І нехай тільки спробує ще когось в клубах лапати, я йому влаштую такий ринг, що бої звичайною прогулянкою здадуться.

Перед виходом встигаю випити пів чашечки кави, засунути в себе канапку та мама вже сигналить з двору. Це означає, час вже поспішати, якщо нам по дорозі, то вона мене до універу підвозить.

- На навчання поспішаєш чи Галицькому соплі підтирати?

Ні, нормально з цього будинку не вийти.

- Собі підітри! - огризаюся на зведеного гада.

Денис до першої пари не їздить, спить ще в такий час. Але ось, явище прокинулося з розбитою губою і набряклим обличчям після бою. Йому плювати на вигляд, важливіше перемога. Причина його радості - вчорашнє везіння. Хоча б не продув.

- Тайко, я бачив, як ти їхала з ним на байку. Думаю, батьків порадувати під час вечері або не затягувати?

- Знову скажеш, що Паша накинувся на тебе, беззахисного, і підло побив?

- Тільки якщо запитають. Хе-хе. Вулиця була темною, залишалося зовсім небагато дійти до кінотеатру. Я хотів подивитися цей фільм, чекав прем'єру, купив квитки. Але так і не дійшов. Налетіли троє з Пашкою на чолі. Просто дивом врятувався!

Дати б йому Оскаром по лобі, щоб розуму набрався.

- Все-все розкажи і дуже докладно. Батькам точно сподобається, - я підтримую його підлу ідею. - Ну я не буду настільки красномовна, лише покажу їм відео з рингу. Тебе по блату знімала на камеру найбільше!

Зведеного гада перекосило.

- Сама віддаси або силою заберу? - чіпляється за мій рюкзак і смикає на себе.

- Там немає, даремно час витратиш. А мама зараз зайде за мною і побачить твоє беззаконня.

Він зараз же прибирає ручища і на два кроки відходить.

- Я забороняю тобі з ним бути, зрозуміла?

- У мене на тебе багато всього є, легше з заборонами, братику! Твої підлі підстави більше не працюють.

І я можу зубки показувати.

Вважаючи себе самотньою, менше вистачало волі.

Тепер я з Пашею, а отже, в два рази сильніше.

Вилітаю на вулицю і біжу до автомобіля мами.

- Таю, ти чому така напружена? - від мами не ховається мій драконячий стан, в якому не вистачало диму з ніздрів, а краще б вогню, тоді б я підпалила одному придурку дупу.

- Мамо, нічого. А ні, є чого! Я не хочу терпіти Дениса. Він хитрий та лицемірний гад.

— Зрозуміло. Дякую, донько, — починає роздратовано бурчати, виїжджаючи на дорогу, - ти хочеш зруйнувати мені життя. Я присвятила тобі кращі роки свого життя і тільки знайшла чоловіка, покохала його, будуємо фундамент відносин, так ти збираєшся сварки влаштовувати. Хочеш показати, що нам плювати на сина Роберта? Це після всієї його доброти до тебе?

Якщо доброта вітчима вимірюється в тому, що терпить мене в своєму будинку, то можу йому допомогти в знак подяки.

- Давай я просто з'їду від вас? - пропоную з надією.

- Закінчиш навчання і тоді живи як знаєш — не ведеться мама. - Одного разу вже зв'язалася з тим, буйним бійцем, якого потім ще й посадили. Звідки мені знати, що тебе не понесе в такому ж напрямі на хлопців?

- Мамо, Паша не винен був і він…

- Ім'я його навіть не згадуй при мені. Пфф! Я сподівалася, що ти про нього вже забула. Роберт категорично проти того, хто напав на його сина.

Ось і поговорили.

У когось фундамент відносин будується, а мені заборонено навіть ім'я коханого вголос вимовляти.

В універі зате я не впадала у відчай. Листувалася з Пашею, літала в хмарах, однокурсниці помічали і лізли з розпитуваннями. Поки просто повідомила, що у мене з'явився хлопець без всяких там уточнень, немов наврочити боялася, що повернулося щастя.

Ми зустрілися після мого навчання. Паша заїхав за мною, поводився як здичавілий вовк. Тільки підійшла до нього – накинувся - обійняв, аж ребра затріщали - поцілував з гарчанням - закинув на сидіння байка. І сказав, що везе нас в парк, туди все одно Денис не з'явиться, нормально погуляємо і зможемо поспілкуватися.

Еге ж, так я йому і повірила.

Між поцілунками, хіба що будемо спілкуватися.

Вийшло на самому початку парку цілком ще культурне побачення. Паша не відходив від мене, поглядав пронизливо, але стримувався і не нападав. До нашої розлуки він не поводився настільки різко. Але і я не думала про те, як би самій на нього не напасти. Перед очима раз у раз спливала роздягальня бійцівського клубу. А якби ми були не там, наодинці, в закритому від усіх місці, де тільки я і він…

- Пашо, я боюся висоти!

- Я з тобою, дівчинка. Хочу скрізь побувати і все спробувати заново!

Ну і як такого хлопця утримати?

Тягне мене спочатку на колесо огляду, потім закидає на коня і зі сміхом знімає на камеру телефону, як я їжджу в ролі очманілої наїзниці. Швидкісні атракціони ми теж не обходимо боком. А ще у всіх кіосках він купує для мене всілякі солодощі, іграшки і навіть збирався купити черепаху. Ледве відрадила, обіцяючи, що тварини з'являться, коли ми будемо жити удвох.

Біля ставка я навіть не встигаю зрозуміти, хто до кого перший тягнеться за поцілунком. Я притискаюся до нього і хочу розтягнути солодку мить поцілунку. Трепетного та жаркого. Чистого та божевільного. Наше сплетіння рук, дотик губ і повітря одне на двох.

- Це ж Пашка мій!

Доноситься біля нас жіночий голос.

Сп'янілий коханням розум тверезіє миттєво.

Відриваюся від свого хлопця.

Дихаю ще рвано, але вже концентрую увагу на знахабнівшій брюнетці, по виду мого віку.

І кого мені стукнути першим?