Де смерть витала й сідала на п’яти,
Вона витягала живих – затятих і рваних,
Живих – переляканих та розгублених,
Живих – малих та дорослих...
Витягала й не дорослих до гіркої правди,
що війна ця не справа тих, кому платять,
і тому вони мусять і винні.
А війна триває й триває,
щоб недорослі доросли,
недонавчені довчилися,
недороблені довершилися,
невпевнені упевнилися,
неоднозначні визначилися.
Україні бути, допоки є,
кому рятувати з-під завалів, під зливою вогню,
витягати з-під пагорбів схарапудженої землі.
Україні бути, допоки є,
кого рятувати.
Україні бути, допоки є,
заради кого.
Україні бути...
Чому - на вогонь?
Чи вам не хочеться жити?
Дуже хочеться!
Але дужче нам хочеться,
Щоб жили наші діти...
Не перевертнями,
не каліками безродними,
не чужинцями на своїй землі,
А правдивими господарями.
Відредаговано: 27.09.2026