22. Христина. У пошуках ревізора

Я почула, як Марк відповів своєму телефонному співрозмовнику:

— Я зараз приїду, — сказав він. — Будемо перевіряти все. Сподіваюсь, ви готові. А ввечері викличте пару додаткових офіціантів, навіть якщо зміна не їхня. І додаткових кухарів. Я хочу, щоб не було навіть хвилинної затримки в приготуванні і обслуговуванні. 

 — Все добре? — спитала я, коли він завершив розмову. 

— Ревізор буде на сьогоднішній вечері в ресторані при готелі. Хтось дав нам інсайдерську інфу. 

 — Тоді поїхали скоріше, — я взяла його за руку. — Я зараз залишу мамі записку, щоб вона не хвилювалася. 

— Добре, давай так і зробимо…

***

Готель, до якого ми під’їхали, виявися дуже затишним на вигляд і знаходився в мальовничому місці неподалік від річки. Коли ми вийшли з машини, то я побачила вдалині ще одну будівлю.

— Це і є та ваша спадщина? — я вказала на старий, але просторий будинок, обнесений кам’яним парканом. 

— Головне не будинок, а вся та земля, — відповів Марк, зітхнувши. — Якби в мене була ця земля, я б побудував гольфклуб і вийшов би на зовсім інший прибуток. Можливо, я б заробляв більше, ніж заробляють мережею мої тітка і дядько. 

— Ну, ми постараємося зробити все, щоб так і було, щоб ця земля  стала твоєю, — я взяла його за руку. — До речі, мені треба буде сходити до лікаря, стати на облік, чи що там треба робити вагітним. І тоді мені скажуть приблизну дату пологів. Я думаю, в Каті термін все одно буде меншим. Уяви, як психуватиме Тимур, коли не отримає спадщину, а натомість матиме дитину, про яку треба турбуватися..

— Ну, він сам пішов на подібне, — Марк знизав плечима. — Він знав наслідки. Але слухай… Нам не варто зараз акцентувати на тому, що твій строк більший. Хай думає, що ми в однакових умовах. Все ж, після тих його слів, я трохи переживаю. 

— Так, я згодна. Може, хай навіть думають, що я завагітніла пізніше, ніж Катя. А там уже буде видно… В тебе дуже гарний готель. Проведеш мені міні-екскурсію? 

— А уяви, яким він буде, коли тут буде ще й гольфклуб! У мене одразу додасться одна зірка, — задоволено сказав Марк. — І він стане чотиризірковим. 

— Супер! Я дуже хочу, щоб так і було. А ще можна зробити щось для дітей, якісь атракціони. 

— Про це я якось не думав, — замислено відповів він. — Хоча, в техвимогах само собою є майданчик і басейн, і вони в нас є, але більше нічого. 

— Якщо будуть якісь додаткові розваги для дітей, то тут буде більше зупинятися родин з дітьми, а ще можна найняти аніматорів і влаштовувати дитячі свята.. Ой, щось мене понесло на дитячу тему, цікаво, чи це вагітність так впливає..

— Як би там не було, думаю, разом ми з усім впораємось. Мені дуже комфортно, коли ти поруч…

***

Після того, як оглянули весь готель, ми з Марком увійшли до ресторану.

— Це для нас? — запитала я, коли він підвів мене до одного зі столиків.  Навколо було людно, офіціанти бігали дуже швидко, щоб усіх вчасно обслужити. 

— Так, — він кивнув. — Це місце в самому центрі, я сподіваюсь, що звідси ми зможемо помітити потенційного ревізора. 

 — Цікаво,  — мою увагу привернула жінка віку моєї мами, одягнена в стильну сукню, в окулярах, вона сиділа  і прискіпливо вивчала меню. — Може, це та жінка, в сірій сукні? Якась вона підозріла…

Марк дістав мобільний і сказав:

— Зараз напишу менеджеру, хай зверне на неї увагу. Хто ще, на твою думку, підозрілий? 

Я почала уважно придивлятися до решти відвідувачів. Подумала, що навряд чи ревізорів буде кілька, тому звертала увагу на столики, де сиділа одна людина. 

— Он той чоловік якось невдоволено дивиться навколо, здається, щось записує в мобільний… Бачиш?

— Окей, про нього теж повідомлю, — кивнув він, а потім і сам озирнувся навколо. В якусь мить його погляд зупинився. Я прослідкувала очима за тим місцем, куди він дивився, і помітила ту саму дівчину, його колишню. Вона сиділа з подружкою, тож навряд чи була ревізором. Але я помітила, як їхні з Марком погляди зустрілися, і відчула укол ревнощів. 

Потім я перевела погляд на сусідній столик, де сидів літній чоловік, досить скромно одягнений, і пив каву з булочкою.

“Ну навряд чи це ревізор”, — подумала я і не стала говорити про нього Марку…