Ікар

Довгим коридором міжнародної космічної станції "Меркурій-3", яку астронавти за зовнішню схожість називали "Колесом", йшла Крісті Козак — наймолодша з астронавтів. Вона злегка нервувала — не кожен день викликають до командира станції, в її ж випадку це взагалі було вперше. Всі робочі питання вирішувались зазвичай через відеозв'язок та й точно не зі стажистами, як вона.

Чи могла стати причиною сьогоднішня пробіжка з сюрпризом? — навряд. Арра дотримується всіх правил встановлених на станції з точністю Комп'ютера... Що ж тоді? Але на думку більш нічого не спадало, тож Кріс, щоб не розтягувати неприємне очікування невідомості не стишуючи крок відразу зайшла у командний відсік і мало не налетіла на командира, що стояв посеред приміщення спиною до дверей, уважно спостерігаючи за дійством, що розгорталося навколо, на всіх настінних екранах. А там буяв чарівний ліс Іридії, літали шестикрилі метелики, щебетали птахи, а повітря наповнював п'янкий аромат від безлічі квітів...

— Я... Я можу все пояснити, — почала було Кріс, але командир жестом руки змусив її замовкнути. Він саме уважно розглядав єдинорогів, що паслись поміж деревами.

— Дякую, — нарешті тихо промовив командир проводжаючи поглядом єдинорогів, що раптом сполошились і швидко помчали вглиб лісу ніби розчиняючись поміж стовбурів, ліан та кущів. Тоді зупинив відео і повернувся до розгубленої дівчини. Мовчки уважно розглядав її.

— Розумієте, дракон з’явивсь так несподівано, — Кріс заговорила першою, щоб хоч якось перервати цю мовчанку, що гнітила її.

— Дракон? — перепитав командир і раптом щиро усміхнувся,  — То там був ще й дракон?

— Арро, знайди вікно в моєму графіку — я хочу додивитись це до кінця, — помітивши здивування на обличчі Кріс, пояснив, — в дитинстві я був фанатом коміксів про світ Іридії, зібрав усі випуски Пригод короля Зодіака. А сьогодні завдяки тобі та Аррі й сам побував там.

— Твоя уява неймовірна! Генерал не помилився рекомендуючи взяти тебе до екіпажу.

— Генерал?.. - перепитала Крісті, сподіваючись нарешті вивідати ім'я свого таємничого благодійника.

— Але я не за тим викликав тебе, — продовжив командир не звертаючи уваги на її запитання, — тиждень тому не повернувся зонд Бі-35 Спектрум. Дрони-евакуатори нічого не змогли виявити, хоч вони й обнишпорили весь той сектор і вздовж і впоперек.

— Пам’ятаю. Наша команда техніків всю зміну тоді нудилася на "Осі", очікуючи його прибуття.

— Так... — командир замовк, на хвильку задумавшись, чи то підбираючи слова, чи то борючись із сумнівами. Нарешті зітхнув і поглянув на дівчину. Виглядав він дуже спокійно і впевнено, як і личить командиру, але в погляді його все ж відчувався смуток. Такий же погляд був і у її батька, коли вони востаннє прощалися — спокій, впевненість і сум...

— Ти хочеш політати на Ікарі?

Несподіване запитання вибило Кріс із рівноваги. Вона завжди мріяла стати пілотом, і в академії, і тут багато часу проводила на симуляторах, тренуючись в управлінні різними видами та моделями космічної техніки. Але Ікар? Найновіший швидкісний космічний катер із захистом сьомого рівня, здатний безпечно пролітати навіть крізь розпечені плазмові потоки Першого сонячного рифу — про польоти на ньому мріяли всі пілоти "Колеса". Від хвилювання вона навіть не змогла відповісти, лише кивнула.

— Річ у тім, — продовжив командир, — що Арра знайшла наш зниклий Спектрум. Вона проаналізувала безліч даних з інших зондів, з посланих нами евакуаторів, навіть із земних обсерваторій і зуміла вирахувати траєкторію польоту Спектрума після зіткнення з метеоритом. Тож тепер ми майже точно знаємо де його шукати.

— Треба вислати дрони.

— На жаль, згідно з розрахунками, наша пропажа впритул наблизилась до Першого рифу. У дронів не вистачить захисту, вони там просто згорять, та й Спектрум недовго протримається. Ситуація критична, часу обмаль. Тут впорається лише Ікар.

— Але чому ви хочете послати мене, я ж не пілот? — здивовано запитала Кріс.

— Інших зараз нема... Лінда з Валерієм повезли запасний генератор нашим сусідам до Венери — повернуться нескоро. Лі зі своєю вантажівкою добереться до нас десь за тиждень. А Роб та Наталі, сама розумієш, мусять залишатись на станції — тільки вони вміють її пілотувати.

Командир поклав руку на плече Кріс.

— Ти впораєшся, я знаю. Ти хороший пілот. Я давно слідкую за твоїми успіхами на симуляторах, — голос його звучав спокійно і впевнено, лише в погляді затаївся ледь помітний смуток, а може це їй лише здавалося. Спогади про останнє прощання з батьками розбурхали уяву і тепер вона всюди бачить той прощальний прихований сум.

— Крім того, ти будеш не сама, тобі в усьому допомагатиме Стен, а він як ніхто вміє керувати Ікаром, — командир відпустив плече новоспеченого пілота.

— Стен? — ім’я було знайоме, Кріс точно не раз його чула, але як не намагалась не могла згадати хто ж це.

— Стен… Стен… — повторювала дівчина перебираючи в пам’яті обличчя всіх кого знала на Колесі.

Командир з усмішкою спостерігав за здивованою реакцією дівчини.

— СТЕН — це бортовий комп'ютер Ікара, — пояснив Командир, — його система штучного інтелекту.Ти маєш пам’ятати його по симуляторах.

— Як я могла забути, — ніяковіючи промовила Кріс, — Стен — це ж віртуальний другий пілот на симуляторі Ікара!

— Ти з ним спрацюєшся. Стен, звичайно, не Арра, але все ж це дуже розвинений штучний інтелект. 

Сумні спогади та переживання вже розвіялися, повернувся її звичайний оптимістично-грайливий настрій. Вона полетить на Ікарі! Полетить із важливою місією заради виживання людства! Про таке тільки мріяти...

— Ось, візьми подарунок, — це від Генерала...

Командир простягнув їй невелику шкатулку із чорного дерева замкнену на вбудований кодовий замок.

— Подивишся під час польоту, Стен знає код. А зараз поспіши — виліт через годину.

Командир уважно спостерігав за підготовкою до запуску Ікара. Для цього йому зовсім не потрібно було залишати командний відсік. Арра, використовуючи дані з безлічі сенсорів, відеокамер, дронів, що регулярно облітали станцію та вели спостереження за навколишнім простором, могла з неймовірною точністю зображати на настінних екранах все, що відбувалось на Колесі, Осі та навколо станції. Необхідно було лише вибрати точку у просторі з якої вести спостереження. То ж командир, віддавши необхідні розпорядження технікам, що проводили стандартні передстартові тести систем Ікара, "перемістився" за межі станції. Він обрав точку спостереження десь у милі від станції. Звідси відкривався чудовий вигляд на Колесо і, найважливіше, на ворота стартового шлюзу Осі.