І в кінці було слово

Частина ІІІ. Розділ 8.

Ловлячи рибу в компанії папуг Кірг отримував те, про що він таємно мріяв в поселені. Праця в товаристві, де можна обмінюватися думками. Де роблячи щось не так, одразу отримуєш підказку чи зауваження від тих, з ким працюєш. Де періодично тяжка праця розбавляється чиїмось жартом та сміхом, або просто розмовами про стороні речі, будь то погода, цікава форма каміння чи ще щось.

        Правда, відчуття повноти від життя не було. Це бісило його. Знов те відчуття, і знову це пов'язано із Ліліт. І Кірг знову копирсався в собі. Робота йому це позволяла. Він помагав переносити великі важкі плетені сітки в низ по течії , і закидаючи їх натягувати зі свого краю, та через певний час, за вказівкою Терплячого Яіна, вони витягували їх, із надією знайти там декілька рибин.

        “Знов приходиться покладатися на невідоме, - думав Кірг. Знов відтерміновується рішення. Навіть якщо вдасться уникнути контакту із дронами, це ж не зможе тривати вічно. Допустим пересидимо в печері, і нас не знайдуть, що мало імовірно. Одна помилка, один не бажаний випадок і все. Ну, але допустим. Ліліт розширилася і ми будемо із ними по сусідству. А якщо саме тут вона захоче зробити виробництво чи ще щось, залишатися не поміченими ніяк не вдасться. Правда, це буде ще не скоро. І все що лишається - це переносити на потім питання. Звідки воно ? Це було і в поселені. Не свідомий розрахунок на якийсь випадок, на те що щось втрутиться, щось станеться, якось обійдеться. Втікши сюди, я думав що цього позбудуся, назавжди. Найду всі відповіді. Знов ж таки, розраховуючи на це, я розраховував на те що, не залежить від мене. Не залежить від мене. Так його і назвем. А може так і має бути ? Одне точно, Ліліт нам цього не вкладала. У неї завжди все має бути відомо і прогнозовано на декілька кроків на перед.

        Не залежить від мене. Але те, що залежить від мене, я робив і роблю. Значить і робитиму далі, навіть із більшим старанням. Лишилося ще навчитися не перейматися так сильно тим, що не залежить від мене. Такий гарний день сьогодні. Найкращий день, а я його собі псую. Багато, багато ще треба навчитися мені”.

        Улов був не поганий і це було вчасно, з огляду на майбутні умови їхнього життя в цій місцевості. Кірг і Яін несли у двох гілку на яку були нанизані рибини. Кірг раптом різко зупинився, чим заставив висваритися Яіна. Не такий вже він виявився терплячим подумав Кірг.

  • Солончак, - тихо і задумано сказав сам до себе Кірг.
  • Га ?
  • Солончак! - вже буквально крикнув Кірг і очі його світилися від щастя.

        Це було друге, що мучило його весь цей час. Наловити риби, вполювати тварин можна. Але як зберегти їхнє м'ясо від зіпсуття ? Якщо розвідувальні дрони не даватимуть можливості покинути печеру тривалий час ? Треба готуватися до гіршого. Кірг швидко підійшов до Яіна, дав йому свій кінець гілки із рибами, той нічого не розуміючи знову висварився, але Кірг вже спішив до того місця де вони недавно пройшли, вертаючись до себе. Ідучи тим місцем, йому кинулася в очі його відмінність. Ґрунт тут був рихліший за інший, який замічав довкола Кірг і яким вони ішли. Та і рослини, що помітив він тут відрізнялися від флори лісу і території біля річки. Саме рослини привернули Кіргову увагу своєю незвичністю.

        І тепер він згадав. Уроки в мультимедійному шоломі були не даремні. Це були рослини які ростуть на солончаках. В ґрунті у них, по різним причинам, висока концентрація солей, а рослини під це пристосувалися, втягуючи їх у себе.

        Кірг повернувся до всіх. Обняв за плечі Яіна, чим викликав в нього нове обурення, в якому, цього разу, не було ні каплі злості. Хлопець взяв свій кінець гілки у нього з рук і вони пішли далі. Його розпирало від нетерплячки. Варіант переносити дослід на завтра він відкинув зразу. Вернувшись до поселення папуг, він відмітив пророблену Борсом роботу і похвалив його. Після того, із з дозволу Печерного Ара, взяв його із собою. Кірг попросив його взяти свої дроти та мотузки та різне лахміття, за допомогою якого вони позв’язували у снопи рослини із солончаку та повернулися.

        Своїм запалом Кірг заразив і Борса, який не розумів для чого, але радо йому допомагав. Зібралися майже всі папуги. Борс розводив вогонь а Кірг відбирав із принесених рослин найсухіші. Нічого не коментуючи він з нетерпінням чекав поки вони догорять. Кірг не був впевнений на сто відсотків у своїй теорії, і саме тому вирішив не пояснювати, поки, своїх дій. Коли стебла та листя рослин догоріли Кірг взяв їхній попіл у жменю та пальцями другої руки розтер. Він лизнув кінчики пальців тієї руки. Витримав паузу і лизнув ще раз. На лиці у нього з'явилася задоволена посмішка.

-      Досить солонувате, - сказав Кірг і простяг руку з попелом Печерному Ару. Той повторив процедуру Кірга. Папуги ретельно спостерігали за тим і коли Ар одобрююче кивнув Кіргу, скоріш за все не розуміючи що саме він мав відчути, довкола піднявся гул. І дорослі і малі папуги кинулись до попелу, коштували його і передавали один одному, схвально махали один одному головами із серйозним виглядом. Кірг розумів що вони роблять так, повторяючи Ара і насправді не розуміють для чого той це робив. Але це було і не важливо. Всі розважалися.

        В шумі папуг Кірг наблизився до Ара і намагався пояснити йому що завдяки цим мінералам можна продовжити термін зберігання м'яса та риби. Та інші практичні сторони питання, Але Печерний Ар не втримався і засміявся дивлячись на своїх папуг. Кірг обернувся і розразився сміхом теж. Лиця та руки присутніх були у попелі, і як б вони не намагалися зобразити розумний вигляд дослідників, це придавало їм ще більшої кумедності. За Аром сміх розповсюдився на всіх оточуючих. Вони тикали один на одного пальцем та кривлялися, а діти бігали, набирали попелу і вимазували один одного. Ще сміючись  Ар повернувся до Кірга, похлопав його по плечу:

  • Завтра почнем.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше