І в кінці було слово

Частина ІІІ. Розділ 6.

В ночі Кірг декілька раз прокидався через пронизуючий все тіло холод. Ззовні до нього доносилися звуки, що видавав Борс. Це були кроки та ламання гілок, потім все на якийсь час затихало і далі повторювалося знову. Поправивши на собі шкуру і сильніше підтиснувши до себе ноги Кірг міняв бік для сну і засинав. За черговим таким пробудження хлопцеві надоїв такий обривистий сон і він вирішив підмінити Борса.

- Ти все ? Можеш ще поспати.

- Підміню тебе. Якщо чесно – змерз, а тут тепло.

- Розумію. Тепер це чекає мене. Під ранок буде зимніше. Підтримуй вогонь, я наготовив гілок.

Борс пішов до себе в землянку. Ще деякий час було чути як він шародить підстеленим листям та сухою травою та скоро затих. Кірг оглянувся по сторонам, та на всяк випадок присунув поближче до себе Борсову палку. Коло неї була друга палка, до кінця якої був закріплений шнурок із примотаним до нього куском старого заржавілого куска заліза. Кірг оцінив його вагу орієнтовно в один кілограм але призначення цієї деталі він зрозуміти не міг. Кірг дуже понадіявся що ці предмети йому не стануть у пригоді, та поклав їх на землю.

Ніч пройшла спокійно. Коли почало розвиднюватися Кірг відчув приплив енергії та натхнення до роботи. Хлопець ходив довкола їхнього нічлігу та збирав сухі гілки. Далеко відходити він не збирався, щоб не залишити самого Борса, а гілок було вже не так багато, видно що тут попрацював вчора Борс. Тому, Кірг обходив дерева до нижніх гілок яких можна було дотягнутися рукою і відламував їх та зносив на купу. Він дуже хотів збільшити вогонь, щоб Борс зміг зігрітися як прокинеться. Але він не встиг цього зробити і коли обламував засохлі гілки чергового дерева Кірг помітив голову що висунулася із землянки. Потім виліз весь Борс і заспаним та здивованим виглядом той оглядав все довкола.

Це було кумедне видовище, і Кірг, щиро зареготавши, поспішив до нього. Коли він підійшов регіт його посилився, смішний вираз Борсового обличчя доповнювали заплутана у волосся суха трава, та розполохана зачіска. Борс кинувся обтрушувати руками голову, але трава так легко не піддавалася.

- Смійся. А я б поїв.

- Я теж,- погодився Кірг.

- Зараз я зігріюся і піду, скоро вернуся.

Борса не було не так довго і коли він наближався, голодний Кірг ще з далеку заглядав чи він щось несе, але у руках у нього була тільки загострена палка з якою він пішов. Борс підійшов, обпер палицю до дерева та перекрутив на собі перекинуту через плече саморобну сумку. Це був сплетений з рослини шнурок двома кінцями закріплений до продовгуватого, скрученого в тубус куска шкіри. Борс дивився на голодні і очікуючі очі Кірга і засміявся, він не міг довго тримати інтригу та розгорнув сумку і дістав звідтам два великих яйця, розміром трохи меншим за Кіргову долонь. Одне він передав Кіргу, але той не до кінця розумів що з ним робити. У поселенні їм надавалися вже зварені яйця. Але по задоволеному і гордому вигляду Борса можна було прочитати, що поїсти їм зараз все-таки вдасться.

- Дивись, - сказав Борс і дістав з цієї сумки замотаний у великий листок невідомої Кіргу рослини, загострений на кінці камінь. Він був конічної форми та розміром десь із мізинець. Акуратними ударами Борс зробив отвір у яйці та закинувши назад голову направив яйце до рота і видаючи характерні звуки випив його як напиток. Борс зробив аналогічний отвір і в Кірговому яйці і той повторив процес споживання за ним. Йому довелося пересилювати себе щоб допити все вмістиме в ньому до кінця. Кірг знав що обирати не доводиться і що калорії важливіші за смакові вподобання.

- Нам повезло що тепла весна і вже є яйця – сказав Борс витираючи рукою лице.

- Як щодо Печерників ?

- Не знаю. Вони не дуже люблять мене, - сказав Борс і засміявся.

- Чого ? – здивувався Кірг. Він ж, наприклад, вже полюбив цього хлопця.

- Та я не дуже ... – завагався Борс підбираючи потрібне слово але видно не міг знайти потрібне. ... такий як їм треба.

- А які вони ?

- Робити, - Борс помінявся на лиці і став зосереджено імітувати роботу, щось схоже на копання та носіння важких предметів. Сторожити – і Борс прищурив очі і ходив туди-сюди вдивляючись в глибину ліса. Робити, сторожити, робити, сторожити.

Говорячи ці два слова Борг переключався на уявну роботу та уявне сторожіння і так раз за разом. Потім він плюхнувся на поліно, і задоволений своєю грою засміявся. Кірг засміявся разом із ним.

  • А що ти ? – спитав він.
  • А я то так, то не так.
  • А як це «не так» ?
  • Ай – тільки відповів Борс.

Кірг постояв деякий час щось обдумуючи і оживився.

  • Значить їх зацікавить те що я їм хочу повідомити.
  • А що ти їм хочеш повідомити.
  • Послухай Борс,  - Кірг від своєї нової думки все більше заводився, не спеціально проігнорувавши Борса запитання. Ідем до них. Вони мають бути вдячні тобі за це. Це дуже важливо і вони приймуть тебе назад.

Тепер вже оживився і Борс. Видно було, що йому сподобалося сказане Кіргом. Він підвівся з поліна, йому вже не сиділося на місці, збудження нічного гостя швидко розповсюдилося і на нього .

  • Ну раз так, то пішли.
  • Далеко ?
  • За пів дня дійдем, - відповів Борс і не тратячи часу почав оглядати своє господарство.
  • З речами будем довше іти, але до темноти дійдем.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше