Кірг добіг до сусідньої рощі. Ще біжучи, він помітив що за ним немає погоні. Він сів на голу землю та спиною сперся до дерева. Сидячи так він сміявся, не знаючи причини свого сміху, але в цей момент, він відчував себе живим, як ніколи. В нього не було ні гніву, ні образи на папуг. Не найшли на нього сумніви стосовно початого ним діла. Він розпочав свою пригоду і почав отримувати інформацію та досвід, підсумовуючи який можна зробити висновки:
Перше - папуги розмовляють на одній із ним мові. Друге - від удару в щелепу людина втрачає над собою контроль. Третє - є папуги людоїди, але звідси вони далеко. І останнє - на прикладі Нового можна зрозуміти, що гарнітур краще не чіпати. Позитивним для Кірга було ще те, що він досить скоро вийшов на папуг, хоч і перший його контакт із ними виявся не таким як, він собі уявляв. Але він знає що у них є ієрархія, серед них є лідери. Просто потрібно найти інших папуг, донести інформацію до головного, а той зможе розповсюдити користуючись своїм авторитетом.
Такі важливі життєві уроки для Кірга були не безкоштовні. Він лишився без, хоч і не великих, але запасів їжі та теплого одягу, а попереду була ніч. Стояла друга половина весни але тілом Кірг відчував, що одної його терм білизни в ночі буде замало. І то, він ще поки розігрітий після свого забігу.
Кірг обернувся щоб розглянути рощу в яку він забіг, та на мить йому здалося що він помітив полум’я. Воно появилося та зникло в темноті, але Кіргова увага вже була зосередження на тому місці. Перше, він засумнівався в побаченому. Кіргові траплялося бачити полум’я на роботі. Воно з’являлося при короткому замиканні чи перевантаженні неякісних контактів і досить швидко загасало. Ізоляційні матеріали електричних кабелів чи пластик електричних коробок були зроблені із не розповсюджуючого горіння матеріалу, і це не давало вогню шансів проявити себе, але після нього ще довго стояв неприємних запах. Тому, для Кірга полум’я асоціювалося із електрикою, небезпекою та неприємним запахом, а не із лісом на диких землях.
Хлопець підвівся, полум’я в глибині лісу ще декілька раз то з’являлося то пропадало, а потім з’явившись воно вже було постійно. Він не вірив своїм очам. Можливо, думав він, це йому здається після отриманих ним ударів по голові, але він пішов в його сторону. Він ніколи не сприймав вогонь як джерело тепла чи як помічника у приготуванні їжі. І хоч тепло і їжа зараз були його найбільшими проблемами, туди вела його цікавість. Невже тут, так далеко від поселення, в якомусь лісі є щось таке що створює це полум'я. І якщо так, то маючи технічні знання Кірг розбереться із цим, можливо воно йому встане в пригоді.
Заінтригований Кірг наближався до полум’я. Під час дороги стало помітно що воно збільшується і має відмінний колір від того, що бачив він колись у поселенні., а саме воно було жовтувато оранжевого кольору та стало чутно звуки потріскування, що відходили від того місця де горіло. Підійшовши ж до нього на відстань одного метру він зупинився. Всім своїм тілом хлопець відчув тепло, яке виходить від вогню і було надзвичайно приємно йому так стояти, в цьому теплі а танець язиків вогню заворожив його. Тому, він стояв як зачарований, а все решта відійшло на другий план і не мало зараз ніякого значення.
Кірг почув сміх не далеко від себе і різко обернувся. З права від нього, метрів за п'ять, хтось сидів на землі із підігнутими під себе і обхоплені руками колінами. В нього було не довге світле волосся яке збивалося в окремі локони та закручувалося в різні сторони. Лице у нього було кругле та у веснушках а на верхній губі та підборідді рідко росло таке ж світле волосся. Незнайомець широко усміхався до Кірга і було видно відсутність декількох зубів. Видом своїм він не видавав страху некликаним гостем, і сам Кірг також, не відчував від нього небезпеки. Тому Кірг обернувся до полум’я і продовжував його розглядати.
- Говорячи це він ковтав закінчення слів і потрібно було напружитися щоб розібрати його слова.
- Я Кірг. Я втік із поселення. Так тепло тут, біля вогню.
Роздався сміх незнайомця, але сміх цей був не злим як у попередніх папуг.
- А у вас там що, немає вогню ?
Проговоривши це, Кірг знову повернувся в сторону свого розмовника, лице якого із веселого змінилося на задумане.
- А як ви там грієтеся ? Як їжу готуєте ?
- Електрикою.
- Електрикою, - з потугою співрозмовник повторив за Кіргом це, очевидно нове для нього, слово та став ще більше задуманим. Кірг тепер вже остаточно повернувся до нього і тепер його співрозмовник міг розгледіти що один бік Кіргового обличчя підпух від нанесеного йому удару колишнім поселенцем.
- Хто це тебе так ? – спитав незнайомець і здивовання на його лиці змінилося тепер непідробним обуренням. Кірг відмітив цю його властивість моментально проявляти на зовні свої емоції. І виходило в нього це так природньо і не артистично що нашому герою почав подобатися його новий знайомий.
- Як тебе звати ? – спитав Кірг.
- Я Борс. Так хто це ?
- Рас звали головного. З ним були ще двоє.