Коли Кірг наближався до підстанції, ще на відстані він помітив, що її двері були відчинені. Тихо підійшовши, він направився до дверей та заглянув в середину. Там було двоє нових працівників із молодого поповнення. Він вперше їх бачив, але по кольору полос на їх комбінезонах було видно, що це електрики. Кірг не наважувався входити в середину за їх присутності, час у нього ще був. Хлопець стояв та у думках перебирав варіанти, яке завдання вони можуть там виконувати в такий час, та в цей час роздалися звуки їх кроків. Кірг швидко дістав із внутрішньої кишені комбінезону ранішню записку від Сіта, та розгорнув її перед собою. Із зосередженим лицем він заглядав в розгорнутий перед собою аркуш, періодично переводячи погляд на навісні щити на зовнішній стіні підстанції.
Вийшовши та побачивши старшого працівника свого департаменту молоді колеги Кірга напружилися, застряли на секунду в нерішучості, та лишивши двері відкритими направилися в сторону складу, несучи інструмент та залишки кабелю. Кірг відіграв свою роль ревізора ще декілька хвилин, поки вони завернули за кут, і тільки тоді він поспішив в середину.
Тут було все добре знайоме йому, адже зібрано та змонтовано було його руками. Кірг швидко найшов секцію від якої живилася огорожа сектору та відключив відповідний комутаційний апарат. Після цього наблизився до дверей та при відкривши їх, виглянув на вулицю. Не було ні людей ні дронів. Тоді ще раз в голові він проклав маршрут до вибраного ним місця покидання поселення. Місце це було в самій дальній частині майбутнього сектору, там де, ще поки, не проводилося ніяких робіт, що набагато зменшувало імовірність зустріти небажаного свідка. Хоч він і знав що побачивши його, скоріш за все, ніхто з поселенців ніяк не прореагує, а про його відсутність Ліліт точно дізнається ще до кінця цього дня, але Кірг хотів залишити поселення не поміченим ніким.
І ступивши вже за поріг підстанції, він зупинився в проході і заглянув назад. Боковим зором, в правому від виходу куті приміщення, ним було помічено бухту кабелю. Він не повірив своїм очам а в думках подякував молодому поколінню за халатність. Із закинутою на плече бухтою йому спокійніше було пересуватися територією майданчика та працювати біля огорожі, перекушуючи її дроти. Це виглядало менш підозріло.
Біжучи за межами поселення і відчуваючи запікання в м’язах ніг Кірг, часто поривався зробити паузу та відпочити, але кожен раз переносив її на пізніше. Він намагався рахувати кроки, щоб хоч приблизно відміряти подолану відстань, але скоро закинув цю справу. Думки його були зайняті очікування погоні та визначенням режиму бігу. Кірг вирішив бігти в інтервальному режимі. Відрізок прискореного бігу змінювався на відрізок, на якому він переходив на легкий біг. Це дозволяло йому відновити дихання та трошки відпочивати в період легкого бігу. Вести облік підходам було легше ніж крокам.
Він вирішив, що за десять таких змін він зробить коротку перерву, але коли вже нарахував десять вирішив перенести перерву на п’ятнадцять і так довів до двадцяти. Біжучи черговий відрізок в спокійному режимі Кірг відчув що в нього відкрилося друге дихання, він не відчував вже втоми а навпаки, отримував задоволення від бігу і тому він вирішив ще не зупинятися.
Рівна місцевість змінилася холмистою, і бігти Кіргу ставало все важче, давалася в знаки і втома. Коли він вибіг на перший холм ним було прийняте рішення зробити перевал на протилежному його схилі, але замітив що недалеко починається лісиста місцевість і тому вирішив зупинитися вже там. Зібравши залишки сил та підбадьорюючи, себе він добіг до першого на його дорозі гаю. Поклавши руки на пояс Кірг ходив серед дерев та віддихувався. Йому хотілося впасти на землю і лежати але він побоявся, що після цього йому буде важче заставити себе продовжувати рух.
Зупинятися було ще рано. Кірг не знав як далеко він відбіг і чи тут ловиться зв’язок із Ліліт, але перевіряти цього він не мав бажання. В любий момент відновиться система контролю і його засічуть, а патрулю вальні дрони швидко подолають цей, так вимучений ним відрізок та наздоженуть втікача.
Кірг віддихався, а лицем його вже перестав текти піт. Відновивши дихання хлопець, зупинився та сперся на дерево. Було чутно спів пташок, а під ногами лазили зовсім невідомі йому комахи. Вони не звертали на непроханого гостя ніякої уваги і були зайняті своїми справами. Кірг почав прислуховуватися та приглядатися до життя, що довкола кипіло і стрепенувся. Він розумів що його втомлений від напруги мозок шукає щось приємне, щоб відволіктися і це його може розслабити тому він доклав вольове зусилля, щоб повернути себе у режим втікача. Не далеко за деревами був просвіт, по якому можна було здогадатися що гай там закінчується. Кірг направився туди та переконався в цьому.
Далі ішла відкрита місцевість за якою знов починався наступний гай. По правій та по лівій сторонам його подальшого маршруту, були холми, правий починався вже майже біля нього а лівий виднівся за метрів п’ятсот. Кіргу сподобалося що долати йому потрібно долину і він вирішив що відкриту місцевість він пробігатиме а в лісистій відпочиватиме та долатиме її повільною ходьбою.
Він відчував голод, і знав, що для мозкової діяльності та для бігу йому потрібно підкріпитися. Але зробити це він вирішив в наступній рощі, щоб ще збільшити свою відстань від поселення та відтермінувати прийом їжі. Їжа скоро закінчиться, і що він робитиме після цього, він ще не думав. Раптом його відвідала думка про небезпеку зі сторони хижих тварин і це вразило його. Він був так зациклений на очікуванні небезпеки зі сторони поселення, що зовсім забув про все інше. Кірг заліз у глибоку внутрішню кишеню комбінезона і дістав кусачки, якими він перекушував дроти огорожі. Він роздивився їх та оцінив їхню довжину та вагу і подумки похвалив себе, що переборов в собі бажання їх викинути дорогою, для полегшення бігу та запхав кусачки назад. Потрібно було продовжувати рух.