Це був останній день роботи Кірга в цеху, а попереду мала бути остання його ніч у своєму індивідуальному житловому боксі. З завтрашнього дня повинен відбутися переїзд до тимчасового табору Експедиційної Фази. Про це Кіргу, та решті учасниками Фази було повідомлено через гарнітур цього ранку. Цієї ночі, після зустрічі із Гором Кірг прийняв рішення. Роздумуючи над цим Кірг відштовхувався не від того що він хоче і може зробити а від того, що він точно знає, що не хоче і не зможе. А це допомогло йому утвердитися в своїх намірах. А не хоче він, ще раз бути свідком жорстокої розправи над папугам і не зможе він, жити спокійним життям після реалізації цієї Фази. Досвід пережитих внутрішніх мук та нічних жахіть про це явно засвідчив.
Йому ще перестояло захистити прийняте рішення перед самим собою, перед другою частиною своєї особистості, як так раптом об’явилася. А вона виявилася вправним адвокатом теперішнього стану речей. І коли провалилася її спроба залякати Кірга можливими наслідками у вигляді страшних сцен розправи дронів над ним, чи каторжних робіт, вона перейшла до навіювання хлопцю картини публічного осуду перед поселенцями. Нашіптувала, що у разі невдачі, а в цьому можна не сумніватися, всі презиратимуть його і сприймуть як зрадника. Він буде висміяним людьми і для сильнішого ефекту, там серед натовпу, що тикає в нього пальцями і презирливо сміється йому представилася Рода.
«Хитрий хід, - думав Кірг. Та хоч б і так, триватиме це не довго, а з картанням тим жити весь час, що мені відведений. А Рода не підтримає їх. Якщо вона така, якою я її бачу, то вона не стане на їх сторону, а навпаки, в її очах я буду героєм. Якщо ж не така, і теж засміється і зневажить, то мені і байдужа її думка як і решти всіх. Значить нам з нею не по дорозі»
«Ну а чого ж саме ти повинен щось робити ? І чого ти думаєш, що взагалі потрібно щось робити ? Ти розумніший за Ліліт ? Вона ж то, напевно, знає що робить. А ти хто ? Звичайний працівник, електрик. Ти чимось особливий чи ти маєш силу протистояти Ліліт ?» – не припинявся внутрішній діалог Кірга.
«Не особливий. Чому я ? А хто ? Я не сильний, я звичайний, як всі. Але мені не байдуже, а цим компенсую брак сили. А що ти пропонуєш ? Залишити все як є ? Дивитися як винищують тих створінь ? Спокійно жити з цим ? А потім що ? Закінчити як Гор так і не знайшовши себе ? А ще до існуючих сумнівів навалити тягар на совісті співучасті в цьому. Це не правильно, хай що ти там мені кажи. Ти як і Ліліт і весь натовп. А папуги, вони кращі за нас. Ти мав нагоду побачити їх в ділі. Хлопець той не задавав собі твоїх хитрих питань, а кинувся виручати своїх. Хто з нас на таке піде ? А ми всі там стояли і дивилися, як їх стерли з лиця Землі. І всіх все влаштувало. Давай ще. Не добре це. Все тут не добре. Досить вже нити. Часу немає. Ти гірша частина мене. Лишайся собі тут. Знаю я куди ти приведеш. Закінчи Експедиційну Фазу, зароби слова, стань героєм для поселення. А на картання ті не зважай, Ліліт має чим їх лікувати. От туди ти все і зведеш! В мене зовсім інші проблеми тепер.»
Проблеми дійсно чекали Кірга. І перша з них це як покинути поселення. Хлопець прийняв тверде рішення спробувати попередити папуг про плани Ліліт і переконати їх покинути ці місця. Дрібним саботажем він нічого не змінить. Він ще не знав як і коли йому це зробити, наразі він вистояв перше і можливо найскладніше протистояння, він переміг самого себе.
Зранку, підходячи до цеху зборки зарядних станцій Кірг зустрів Сіта. Вони розминулися біля самого входу. Помітивши Кірга, Сіт якось дивно заметушився і прискоривши ходу щоб по скоріше покинути територію. Кірга не здивувала його поведінка. Він, як і всі, вважав Сіта диваком в хорошому сенсі цього слова. В душі він понадіявся, що поява тут Сіта не випадкова, а викликана якимись змінами в плані виробництва, чи якимось збоєм в обладнання що призведе до перенесення переїзду. Кірг потребував ще часу, щоб знайти спосіб здійснення свого наміру, і звичайно що краще це робити в поселенні, а не в полі де постійно патрулюють дрони. Тим більше, що після інциденту з папугами Ліліт посилила патрулювання.
Наближаючись до своєї шафки, ще з далеку Кірг помітив наявність якихось паперів у спеціальній кишені на фасаді дверей. Сьогодні, по плану Кірг мав закінчити та перевірити контакти останніх станцій. Всі вузли були типовими і креслення та специфікації деталей у нього були давно. Тому, поява нової документації додатково впевнили його у якихось змінах. Кірг прискорив крок і з нетерпінням дістав документи. Це виявився один аркуш паперу із текстом:
«Я знаю що ти був вчора в Гейзі і здогадуюся що тебе турбує. Мені відомі цілі Експедиційної Фази. Сьогодні з 17:00 по 18:00 буде кінцеве налаштування систем безпеки та відеоспостереження сектору номер 86. Камери в цей проміжок часу не працюватимуть. Дронів для патрулювання я не залучу. Гарнітур твій на цей час також зникне з поля зору Ліліт. Якщо ти щось вирішив – можеш діяти. Думаю ти знатимеш що робити. Якщо ні, не звертай уваги на цей текст. Доречі, Гор правий, Ліліт не слухає розмов з Гейзу. У цьому є своя логіка. Ну але не про це. Ваш союзник»
Сумнівів, що його союзник – це Сіт, у Кірга не було. Подумки для себе він відмітив що не даром йому так подобався цей дивак. «От і спосіб, - подумав Кірг. Іншого такого вже не буде. Значить сьогодні». На диво для нього, ним оволоділо умиротворення та ясність. Здавалося б навпаки, зараз мали б найти сумніви та страх. А натомість, як дим пройшли всі хвилювання минулих днів, йому навіть здалося що цей важкий період сумнівів та невизначеності був не з ним. Тепер залишалося дочекатися кінця дня і діяти.