Частина І. Розділ 8.

Понеділок для Кірга пройшов швидко. Він повністю віддався роботі, прокладаючи лінії освітлення майбутньої хіменти, та після перерви, монтуючи світильники. Він відганяв сьогодні від себе думки що тривожать його, крім думок про Роду. Завтра, після завершення своїх робіт вони повинні зустрітися і думка про це викликала у нього хвилювання. Протягом дня Кірг не помічав її ніде і це могло б означати що її тимчасова робота на цьому секторі завершилася. Але Кірг вирішив відігнати і цю думку, завтра все стане відомо, і якщо це виявиться дійсно так, він знав, що знайде спосіб зустріти її. Йому був відомий сектор в якому вона проживає, та й на кінець, будь яку інформацію він може отримати від Ліліт. В цьому немає правопорушення, думав Кірг. Так, це може викликати підозру у Ліліт і посилити її увагу за ним. Але вже як буде, вирішив Кірг, по ходу діла розбереться.

Зараз він складав інструмент та залишки матеріалів у багажне відділення дрона-помічника, прибрав за собою відходи своєї діяльності, скидаючи їх у спеціальний пакет, який потім, по дорозі на склад, він викине у відведений для цього контейнер. Він ходив і збирав по приміщенню обрізки кабеля, метизи, упаковки від світильників та їх кріплень, і коли вже все було прибрано і залишилось викинути папери, рука Кірга зупинилася. Специфікації та креслення були складені в двоє так, що на ззовні була чиста сторона паперу. Кірг усміхнувся. Він відклав пакет в сторону і підійшов до дрона, де вже був складений його чемодан для інструменту. Відкривши його, Кірг порився в ньому і найшов на самому дні залишок свого олівця, який протягом дня служив йому для відмітки на кресленнях виконаної роботи та поміток місць кріплення ліній та світильників на стіні та стелі. Кірг закрив кришку чемодану та поклав на неї складені папери. Далі він намалював декілька простих ліній. На його обличчі знову була задоволена усмішка. Він сховав папери та олівець у внутрішню кишеню комбінезона. Завтра це стане подарунком для Роди, і вона зможе малювати у себе в дома. Кірг похвалив себе за цю ідею і здивувався, як то він до про це не подумав раніше.

У вівторок погода була мінлива. Вставши з ліжка Кірг помітив що через захисні ролети в кімнату пробивається слабке сонячне світло. Відкривши їх, він побачив усіяне дрібними каплями скло. Сонце сховалося за темно сірими хмарами, слідом за якими знову ішли ділянки голубого неба. Кірг заспокоював себе що розпогодиться до вечора і в ранковому мовленні від Ліліт він отримав обнадіюючи прогноз, що опадів після обіду не буде. На вулиці температура піднялася до одинадцяти градусів тепла. Ішло вже до весни, це відчувалося вдихаючи повітря.

Робота цього дня ішла легко, час летів швидко і Кірг зрозумів чому. Час завжди летить швидко перед подією якої боїшся. А він боявся зустрічі з Родою. Одночасно чекав її і боявся. Кірг був не із боязливих. Не боявся він нічого в своїй, досить небезпечній, роботі електромонтера, не боявся і агресивних людей під хімічною дією якогось з препаратів, як того червонолицего кремезного чоловіка в суботу. Кірг вивчав себе і знав точно що, у відкритому конфлікті, де ситуація зрозуміла він не спасував б. А у зустрічі із Родою було щось невідоме для нього. Він не знав як вести себе, не розумів що очікує від цього і яке має бути продовження. А продовження він хотів.

 Також він не знав чого очікує Рода. Але одне він знав точно – йому приємно думати про неї і він хоче її побачити. І він надіється що це взаємно. Цього, наразі, йому достатньо. Хіба зашкодить комусь робити те що викликає теплі і добрі почуття ?

Сьогоднішня робота Кірга передбачала влаштування заземлення хіменти та його випробовування. Для таких робіт не передбачалося якоїсь технічної документації, окрім одного аркуша, якого він акуратно склав і сховав до решти, приготовлених для Роди.

Прогноз Ліліт виявився точним і після обідньої перерви опадів не було, хоча темні хмари періодично і закривали сонце. Ліліт об’явила про завершення робочого дня. Кірг взяв свій шанцевий інструмент та відбійного молотка. В другій половині дня він використовував їх для розробки твердого ґрунту на ззовні. Після того хлопець  направився в приміщення до свого дрона помічника. Хвилювання в середині наростало і в мозку промайнула думка про перенесення чи відміну зустрічі. Доклавши певні зусилля він відігнав від себе цю тимчасову слабкість. А для додаткової мотивації - запхав руку у внутрішню кишеню, та нащупував свій подарунок для Роди. Передсмак задоволення від зробленого їй жесту уваги, заспокоїв його.

Кірг почистив інструмент, відвіз та здав його Рону на склад. Рон тепер радо зустрічав його, і відкладаючи свої справи ішов до Кірга на прийом майна після завершення дня. Кірг не зловживав їхніми, тепер такими теплими стосунками, старанно чистив та обслуговував інструмент. Все як належить при здачі.

Вийшовши зі складу, Кірг глянув на небо яке якраз розвиднилося і попрямував до воріт. Рода була вже там. Вона стояла до нього спиною. Кіргу завжди здавалося що всі люди в робочих комбінезонах виглядають однаково, але він відмітив що їй якось особливо красиво в цьому комбінезоні. Рода обернулася до Кірга коли він вже підходив. Вона знала що це він іде, і вирішила що так стояти буде краще, дивлячись у протилежний бік, а не на Кірга який наближається. Це була вдала думка і Кірг подумки похвалив дівчину за неї Йому було б ніяково іти їй назустріч під її поглядом.

Побачивши її, Кірговим тілом знову пройшлося вже знайоме йому відчуття в області грудей. Це приємніше за всі випари і пігулки, подумав він. По вигляду Роди Кірг зрозумів що вона теж хвилюється, і очевидно більше за нього. Кірг усміхнувся їй і вони направилися в сторону своїх житлових секторів. Ідучи Кірг дорікав себе за ті хвилювання і малодушність перед зустріччю і надіявся що зараз нічого з цього не турбує і Роду. Він зупинився, зупинилася і вона. Машинально оглянувся, визначаючи місця розміщення камер поліз у кишеню і дістав приготовлений для неї папір і залишок олівця. Рода спостерігала за ним здивовано і дивилася то на нього то на папір. В свої роботі вона не мала справу з паперами, у них не було необхідності. Кірг зрозумів її розгубленість, присів виставляючи коліно вперед та поклав на нього складений у двоє папір. Він перше подумав що б  таке просте намалювати, але нічого не приходило йому на думку, тай і малювати він не вмів. І тому взяв і просто накреслив декілька ліній олівцем. Кірг підвівся і простягнув їх папери та олівець. Родине обличчя видавало на ній і здивування і радість. Вона швидко оглянулася по сторонам, взяла папір і сховала у внутрішню кишеню. Лице її прикрасила посмішка.

• Буде ще, - сказав Кірг.