Частина І. Розділ 6.

         Суботній день розпочався для Кірга раніш звичного. Його наповнювало бажання діяльності, і залишатися дома йому аж ніяк не хотілося. Хлопця тягнуло на ззовні, до людей, до роботи. У планах у нього було підзаробити додаткових слів шляхом виконання роботи корисної для поселення та для Ліліт. Він згадав за Роду, і зловив себе на думці, що можливо він її там побачить. Це виглядало досить реалістичним, оскільки там часто можна зустріти молодих працівників, які, по зрозумілим причинам, потребують покращити свій баланс слів. Кірг більше відчував, ніж мав можливість в цьому переконатися, що Рода займає активну життєву позицію в поселені. ЇЇ реакція на події на складі підтверджували її не байдужість до оточуючих, а цікавий та живий погляд, яким вона все роздивляється, а також її малюнок лані, підсилювали Кіргову надію, що вона захоче провести цю суботу на вулиці, працюючи та приносячи користь. Варіант що вона проводить свій вільний час у сні чи забутті, викликаних пігулками, Кірг відкидав.

• Кіргу. Сьогодні субота, - почув він голос Ліліт в гарнітур, після сніданку. Чи бажаєте ви працювати для поселення.
• Так, -  відповів Кірг.
• Направляйтесь до хіменти, де вам буде надано подальші інструкції. Транспорт чекатиме учасників  на посадочному місці групи секторів 30-40, через 22 хвилини.
• Вами використано одне слово. Залишок слів 117.

Кірг прийшов завчасно на місце збору куди сходилися і інші мешканці. Підходячи, деякі з них кидали погляд на Кірга та на їхніх обличчях з’являлось якесь неприємне для нього вираження. Кірга це спантеличило, він оглянув себе з низу до гори, та нічого дивного в собі  він не помічав. Озадачений такою реакцією на себе, Кірг зі всіма попрямував до  транспорту, який якраз під'їхав. Автобус довіз цю групу людей до центральної площі, де вже очікували мешканці, що визвалися до суботньої праці.

Вийшовши з автобуса, він підійшов до скупчення людей в торці будівлі головної хіменти, там, де знаходиться її побутові та господарські приміщення. Серед присутніх Роди не було і Кірг зрозумів що і не буде, він побачив знайомого електромонтера із сектора 52, отже від секторів 50-60 охочих вже доставлено. Це не зіпсувало його піднесений настрій. Він мав план на вихідні, в нього був вівторок, була хороша погода і очікування роботи, відмінної від повсякденної. Кірг став позаду інших людей, більшість з яких були занурені в свої гарнітури а погляди їхні були в нікуди. Частина нервово переступали з ноги на ногу чи ходили в зад-перед, бажаючи скоріше розпочати. Вони кинули злий погляд на Кірга та новоприбулих людей, мабуть винячи їх тому, що роботу ще не розпочато. Видно було що чекали вони не роботи, а її результату – слів. В суботу тариф менший на половину, робота ця - це скоріше форма служіння Ліліт та цивілізації. П’ять, шість годин роботи принесе п’ять шість слів. Також, в обідню перерву для відпочинку усім буде видано порцію їжі, без трати слів.

Для когось з них це можливість відпрацювати частину боргу перед Ліліт, який утворився в результаті невдалих ставок. Для тих хто ще не заліз в борги але також надіється миттєво розбагатіти на слова та отримати на них блага, це джерело двох трьох ставок на події вихідних.

Худі та бліді лиця та неможливість встояти на місці видають людей, шукаючих не азартних гострих емоцій та ілюзій щодо різкого збагачення, а сильно відчутних фізичних змін від препаратів. Економлячи на їжі, потребуючи все частіше більш сильніші хімічні сполуки, вже вечором вони забудуться до понеділка у маревах та снах. Підкріплення виданим без оплати  пайком для них також буде не лишнім. І в цей момент Кірг зрозумів причину неприязні поміченої ним ще на зупинці і тепер ще й тут. Ваблений сюди не крайньою потребою, а спрагою до життя, до його дослідження, бажанням принести користь він виглядом своїм контрастував із іншими людьми і мабуть це у них і викликало злість. Кірг не винив їх, Кірг їм мабуть співчував і навіть відчув за собою вину. Треба вчитися не виказувати свій внутрішній стан, зробив він висновок.

Хоча Кірг давно не зголошувався на таке міроприємство. Останнім часом вихідні він проводив у своєму мультимедійному шоломі, але він знав як тут все відбувається. Зібравши тут усіх охочих, Ліліт в гарнітури розподілить між усіма роботи, дехто залишиться очікуючи свій інвентар чи інструмент, інші розійдуться на місця очікування транспорту для розвезення на виробництва чи ферми, можливо навіть на дальні локації. На дальних локаціях робота була складніша, а оплачувалася на рівні зі всіма. Ще колись, коли Кірг регулярно відвідував суботні роботи, він помітив що на цю роботу назначається певний контингент людей. Кірг навіть навчився, стоячи в толпі, перевіряючи свої прогнози,  відзначати для себе людей, що після зборів, направляться до головного в’їзду в поселення для транспортування на дальні локації. І майже завжди він вгадував. Була певна залежність між дисциплінованістю мешканця та тим, куди його направлять у суботу працювати.

Прибула остання партія поселенців серед якої поведінка одного привернула Кіргову увагу. Це був досить кремезний працівник, в комбінезоні робітника благоустрою. Ще виходячи з автобуса він розтовкав усіх хто був ближче до нього до виходу і пройшов до місця збору. Цей кремезний чоловік скоріш за все був під дією збуджуючого напитку, це можна було помітити по його порушеній координації рухів та червоному обличчю. Він не мав наміру стати в стороні чи позаду раніше прибулих, а попрямував зразу до місця видачі інвентарю розштовхуючи стоячих на його шляху людей. Зайнявши найближче місце до дверей, він повернувся до присутніх, і дивився на них із наглою посмішкою на обличчі, ніби промовляючи – і що ви мені зробите. Але в натовпі панувала тиша. Цей провокатор не потратив б своїх слів, скоріше за все в нього їх дуже мало, і він прибув сюди щоб ще декілька роздобути та продовжити кутіж. Кірга розізлила така поведінка, він навіть було хотів зробити йому зауваження але стримався, в цьому не було сенсу. Небезпеку ні для кого він складати не міг, перейшовши межу дозволеного в його гарнітурі Ліліт б активувала непереносимий людським слухом звук, та вимогу покинути це місце.