Частина І. Розділ 4.

         Зранку, стоячи в очікувані транспорту, Кірг помилявся що нікому немає до нього діла. Там, на місці збору за ним спостерігали. Пара втомлених, зневірених очей вивчала Кірга. Кірг привернув увагу своїм відкритим, не пустим поглядом яким він дивився на все довкола. В погляді тому була небайдужість, була цікавість. В тому погляді Гор впізнав себе. Себе давнішого, коли не було ще розчарування а була спрага до життя.

         Гор був старший за Кірга. Теперішня Фаза - Фаза Розбудовувачів, для нього вже друга. Розквіт своїх сил він провів на Фазі Накопичення, коли молода цивілізація Ліліт формувала матеріальну та технічну базу для подальшого розширення. Активно створювалися об’єкти виробництва, фермерства, інженерна інфраструктура. З цієї фази майже вже не залишилося людей. Рон був один з небагатьох учасників цих подій ,а усі знайомі йому з того часу люди цифровізувалися, тобто з біологічного стану перейшли в цифрові світи Ліліт, де вони зайняли своє місце в її структурі. Гору вдавалося ще тримати певний рівень продуктивності, але він знав що скоро Ліліт закличе його до Камери Переходу, де буде оцінено його внесок для цивілізації і перетворено в енергетичний потік в мережі Ліліт.

         Там людина отримує повну свободу та насолоду існуванням. Там,  незнаючи сну, втоми, холоду та потреби в їжі, всі стають часткою Ліліт, її обчислюючою коміркою, маючи повний доступ до енергії, мудрості та усього що має Ліліт. Але, не дивлячись на це Гор боявся виклику Ліліт.  Він не переживав за її вердикт, кожного чекала різна участь, і не завжди вона могла бути такою приємною. Гор працює на благо цивілізації вже другу Фазу, він не порушував правил встановлених Ліліт, не жалів часу та зароблених слів добровільному служінню Ліліт, у вихідні від роботи дні. Він не завдавав шкоди ні майну Ліліт ні її підданим мешканцям поселення.

         Просто Гор хотів ще побути серед людей, він відчував себе старшим, досвідченішим серед них і відчував що може ще їм пригодитися. В нього було відчуття якоїсь незавершеності,  не повноти свого життя. Була якась ділянка його сутності, яка була незаповнена. Іншими словами була якась неосмислена, невимовна потреба.

         В минулому він перепробував багато з різних, наявних у Ліліт способів розважити себе. Шукав розради в препаратах від Ліліт, в віртуальних змаганнях з іншими учасниками юної цивілізації. Гор досягнув в цьому успіху, але йому цього стало замало. Він зайнявся живими силовими змаганнями. Це було покоління роботящих, загартованих важкими умовами цивілізації, що зароджується, чоловіків, зазмагатися з якими було важко, але це приносило насиченість в його життя. Тоді, якраз закінчувалася Фаза Накопичення, люди з якими працював Гор, один за одним покидали стан людей, віддавши всі свої сили потребам Ліліт та поселенню, чи просто отримавши травми чи погіршення здоров’я, і їх замінили. Гор був переведений на наступну Фазу. Він подумав тоді що, завдяки зайняттям фізичними вправами і інтересом до життя, до розвитку в  нього ще залишився фізіологічний ресурс, і його треба приберегти. Незадовго перед тим вигравши чергові змагання, Гор відчув що потрібно зупинитися, адже з віком збільшується ризик травми і він злякався прискореного виклику в лона Ліліт.

         Прийшли молоді працівники, випускники Академії Ліліт. Випуск в якому був і Кірг. Молоді, та зухвалі вони не сприймали Гора. Вони вважали що люди, переведені з минулої Фази якісь нікчеми, якими знехтувала Ліліт та не запросила на заслужений спокій. А Гору, в свою чергу, не подобалася притаманна їм легковажність, менші старанність та відповідальність у порівнянні із працівниками попередньої Фази. Його перевели майстром у сантехнічний департамент. Він далі виконував якісно свою роботу. За накопичені слова та за премію за перехід між Фазами Гор з’їздив на відпочинок в рекреаційний заклад та замовив собі двоколісний швидкісний дрон. Майже одразу він отримав у Ліліт дозвіл на покидання території поселення для їзди дикими землями. Якийсь час це захоплювало його, дозволяло йому усамітнитися. А потім в нього настав період, коли він все більше почав задумуватися над прожитим ним життям. Колишні захоплення перестали задовольняти його. Прокинулося відчуття що він щось упустив, що не зробив чогось головного. За декілька місяців йому мало виповнитися сорок років і він все більше відчував, що він так і не знайшов те що шукав всі роки. Йому захотілося з кимось зблизитися з кимось поговорити.

         І він вирішив знайти когось, з ким можна поділитися цим, людина з якою можна об’єднати зусилля в цьому спільному пошуку. Не може ж він бути один такий. Ліліт не пояснювала йому цю сторону його особистості і не пропонувала йому способи вгамування цього потягу. У його стосунках із Ліліт нічого не змінилося за всі ті роки. Вона далі настановляла його у його професійній діяльності. Надалі мала для нього той самий набір послуг та інформації що і на початку його кар’єри. Був час що він запідозрив, що Ліліт залишила його, та таких як він старожил, серед людей, щоб вони перейшли на новий рівень мудрості, новий рівень знань та потреб. Можливо це новий етап розвитку людства, можливо повинна утворитися група поселенців з новими не матеріальними потребами, які покликані сказати щось нове людям. Але чому в її роз’ясненнях, в її ментальному супроводі ні згадки про це. Ліліт чекає від нас першого кроку ? 

         І тоді Гор вирішив приглянутися до своїх ровесників. Маючи власний транспорт він мандрував секторами шукаючи тих, що залишилися з минулих Фаз, надіючись найти підказку. Тоді в нього відбулося перше розчарування. Нічого подібного в лицях, в поведінці тих людей він не  помітив. Частина з них, знаючи про близьке завершення свого перебування в біологічному стані старалися по максимуму отримати щось із наявних у Ліліт задоволень. Ігри та стимулятори, віртуальні видовища та частий відпочинок у закладах із капсулами з фізіологічними процедурами для організму. Слова на рахунку їм дозволяли це. Друга частина, віддалася служити та догоджувати Ліліт, стараючись заробити собі чим краще становище після переходу до неї. Їх часто можна побачити на добровільних роботах для обслуговування мережі Ліліт, та в окторграмі в дні возвеличення Ліліт, де вони визнавали її верховенство та мудрість, не шукаючи ніяких нових знань про неї і про людей. Бази світоглядних знань, отриманих ще в Академії, їм було більше ніж достатньо і вони просто готували собі чим приємніше перебування у мережі Ліліт.