Глава 8

Їхня трійця пробралася на дах, звідки місцевість як на долоні. Будинок був останнім у масиві, так що з одного боку сяяли гірляндами вікна сусідніх будинків, звідки долинали відгомони музики та веселі голоси, а з іншого відкривався чудовий краєвид на запорошені снігом околиці. Рідкісні сніжинки, що кружляли в повітрі, зовсім не заважали огляду. Он видно озеро, а далі темніє силует ялинового бору.

— Мабуть, я теж політати не відмовлюся, особливо в таку ніч, — нахабно заявив котяра.

— Гаразд, давай із нами, разом веселіше, — не став сперечатися дракон.

— Оце я розумію!

— Слухайте, ми справді зібралися кудись летіти? — засумнівалася Лана. — А нас система ППО не зіб'є?

— Хіба ми схожі на ракету чи дрон? — хмикнув Валд.

— Ну все-таки…

— Не бери в голову, ніхто нас не побачить, — підморгнув Макс, дістав баночку темного скла і висипав на долоню три темні кульки. — Клади під язик і нічого не бійся.

Він узяв одну з пігулок і засунув у рот, потім його приклад наслідував кіт. Дівчині нічого не залишилося як повторити за ними, хоча вона не уявляла, чого чекати від парочки друзів цього разу. А потім… потім Макс якось майже невловимо перетік у форму дракона. Дракончик був розміром з дуже велику ящірку, і спочатку дівчина була розчарована (вона очікувала побачити гіганта), але потім прийшла запізніла думка, що величезний ящір міг би пошкодити будинок.

— Що далі від міста опинимося, то буде безпечніше, — відповів на її невимовлене запитання крилатий ящір. — Там я набуду справжнього вигляду. А поки що тобі теж треба обернутися, інакше на мені не вмістишся.

— Мені? — здивувалася Лана.

— Роби як я! — показав приклад брюнет і плавно перетік у форму пухнастого чорного кота. — Просто подумай, що хочеш стати маленькою білою мишкою. Тепер ти зможеш.

Легко сказати! Але, як не дивно, зробити виявилося не набагато складніше. На п'ятій спробі дівчина відчула, що з тілом щось відбувається, а все довкола стрімко збільшується. Коли вона побачила своє волохате біле тільце і рожеві лапки, знову ледь не зомліла.

— Розумничка, — похвалив її Макс. — У такій формі ти теж красуня. Забирайся до мене на спину. І ти залазь, — глянув він на кота.

Абияк вмостившись на дракончику, двоє пухнастих друзів ухопилися лапками за намотаний на його шию шарф Лани.

— О, подіяло. Нас практично не видно, — повідомив мишці Валд. — Ці пігулки надають нам ефекту хамелеонів, нас навіть прилади не зафіксують. Просто не кричи, і тоді нас ніхто не помітить.

Не кричати було складно, особливо коли дракончик із розгону здійнявся вгору, але потім усе витіснили дивовижні відчуття від польоту. Господи, а як гарно довкола, як багато снігу! Перелетівши бір, вони знизилися, набули людської форми і якийсь час гуляли в лісі серед живих ялинок, а Лана терла голки, вдихаючи бажаний аромат хвої. Потім настала черга продовжити подорож, і цього разу, вийшовши з лісу, Макс обернувся на значно більшого дракона, на спині якого затишно вмістилися і вона, і його приятель.

— Отже, у новий рік на драконі! — весело сказав він і злетів у небо.

Вони летіли все далі, повз поля та невеликі селища. Серце дівчини відчайдушно билося в грудях, веселощі були в самому розпалі. Оце так новорічна пригода! Оце так чоловік! Точніше, дракон. Як там кажуть? З ким Новий рік зустрінеш, з тим його і проведеш? Схоже, щонайменше на найближчий рік її доля вирішена наперед.

І нехай рік дракона за східним календарем настане лише 10 лютого, але вже зараз, цієї січневої новорічної ночі, поруч із нею справжній дракон, з яким можна не тільки поговорити, але на спині якого можна піднятися в небо і побачити те, що можна роздивитися лише з висоти пташиного польоту. Чи могла маленька мишка мріяти про більше? Могла, коли хотіла підкорити столицю. Але тепер усе змінилося, вона більше не скута умовностями і може їхати з цирковою трупою будь-куди!

— Ви обидва — моє новорічне диво! — вигукнула Лана, відчуваючи чисте і відчайдушне щастя.