У книзі, що стала життям

Розділ 1: Сестра по крові — чужа по серцю

— Вона знову заснула в саду, — прошепотіла служниця, коли Ілона йшла коридором слідом за жінкою в темному.

— Може, знову вдає, — відповіла інша. — Така в неї кров. Від першої дружини князя. Надто горда.

Ілона мовчала. Її тіло ще не звикло до важкого одягу, а в голові панував хаос. Це не сон. Занадто реалістично. Запахи, дотики, кожен голос — живі. Вона ще не знала, що сталося, але твердо відчувала: це не фантазія.

У дзеркалі — юна дівчина з довгим темним волоссям і розумними очима. Принцеса. Донька князя Олексія. Її мати померла при пологах, а батько вдруге оженився — на служниці з північних земель. Та народила йому доньку Івену, яка тепер жила в палаці на правах рідної.

—Леді Ілоно, ваш батько бажає бачити вас у залі рад, — сказала стара економка.

— Я прийду, — відповіла Ілона холодно, і вперше сама здивувалась, звідки ця владна інтонація в її голосі.

Вона знала: Ілона, яку вона писала в книзі — сильна, непокірна, смілива. І, схоже, вона тепер вона сама.

Коли вона увійшла до зали, там уже був князь. Сивий, високий, із розумними очима й розчерствілим обличчям. Поруч — його нова дружина. А трохи збоку стояла Івена.

— Доню, — звернувся князь. — До нас приїхав гість. Принц Кален, спадкоємець трону Серединного королівства.

Ілона обернулась — і побачила ЙОГО. Темне волосся, уважні очі, що одразу ковзнули по її обличчю. Стримана усмішка, в якій було і тепло, і виклик. Кален. Вона ж його придумала…

— Я радий знайомству, принцесо, — промовив він і низько вклонився.— Чув, що у вас тут живуть не лише красиві, а й дуже сміливі жінки.

Ілона зустріла його погляд. І зрозуміла — це буде не просто історія. Це буде битва.

А з іншого боку залу Івена стискала кулаки. Її очі палали. І не лише через заздрість.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше