Розділ 19

Ефект другої зустрічі… Лише раз відлучився, а коли опинився на борту, відчуття, ніби додому повернувся. У рідні, так би мовити, стіни.

— Все гаразд, Георгу?

Сексапільна блондинка зустрічає просто в передпокої… Без хліба та солі, зате зі сліпучою посмішкою.

— Начебто… Потримай… — простягаю андроїду скриньку. — Заодно поглянь, чи можна її відкрити. Лише акуратно.

Щоб зняти скафандр, потрібні обидві руки. Тим більше, якщо при цьому доводиться вивуджувати непередбачений вантаж. Еліза фіксує поглядом численні мішечки, що з'являються на світ з моєї пазухи, але ні здивування, ні інтересу не виявляє. Зовсім не по-жіночому. Схоже, імператор, жартував щодо рівня емоційності. Можна було й вище поріг піднімати. Якщо андроїд навіть цікавості не виявляє, то про яку любов чи ненависть розмова?

До речі, про імператора...

— За часи моєї відсутності нічого не сталося? І чому ти тут, а не з екіпажем?

— Процедуру заміни імплантів проведено... — андроїд уважно вивчала скриньку, тому її голос звучав дуже рівно, відсторонено. — Очищення пам'яті завершено. Люди сплять... Це найкраща умова для проведення дефрагментації та адаптації. За одну годину двадцять три хвилини вони прокинуться…

— За час твоєї відсутності не сталося нічого. Швартування не виконано… через відсутність достатньо-необхідних для цього умов. З можливих змін — через кілька хвилин в систему Темузина увійде велике з'єднання. Судячи з ТФ-відлуння, близько десяти одиниць… — доповів Буркотун. Чомусь ШІ зорельота вирішив, що ця частина питання адресована йому.

— Трясця! Як вони нас вирахували?

— Можу передбачити такі варіанти…

— Відставити. Потім… Втекти встигаємо?

— Так.

— Тоді, Буркотуне, слухай мою команду. Відстрілюй капсулу з імператором… на орбіту супутника…

– Так… – секундна пауза. — Капсула відстикована, аварійний маяк увімкнений. Буй встановлений. Віддалення стабільне.

— Добре. Буде чим зайнятися нашим переслідувачам… Запускай маршові.

— Виконую...

— Як тільки відійдемо на безпечну відстань, переходь у режим ТФ. Курс… Прямо. Дистанція — куди дострибнемо за три години.

— На відстані сто вісімдесят хвилин немає ТФ-станції. Накажете використовувати власний генератор ТФ-поля?

— Власний?.. — я тільки головою похитав. Ось чортові залізяки з їхньою машинною прямотою і буквальністю. — А досі ми як пересувалися?

— ТФ-тунелями… — спокійно підтвердив мій здогад Буркотун.

Ну, гірський Екібастуз! Тепер зрозуміло як нас знайшли. Станції ТФ-переходів обладнані такою купою сенсорів, що непомітно не лише імператорська яхта, тенісний м'ячик не проскочить. Зіб'є протиметеоритний захист. І всі вони, зрозуміло, надсилають дані на сервер Служби Безпеки. Так що вся затія з відключенням розпізнавальних систем була безглузда. Принаймні до цього моменту.

— Буркотун! Наказую для переміщення використовувати виключно ТФ-генератор яхти. І надалі до особливого розпорядження станціями ТФ-переходів не користуватися. Енергії вистачить?

— Паливні елементи встановлені вісімнадцять днів тому. За оптимального використання енергії, розрахунковий термін експлуатації — не менше двох років.

Два роки! Матусе рідна! У наших умовах, однаково, що вічність.

— Наказ підтверджено... — побачив, як глянув на мене андроїд і додав. — Елізо, можеш перевірити.

Миттєвий дотик прохолодної долоні до мого чола.

— Прийнято… Запускаю.

Світло в приміщенні блимнуло, мабуть, від стрибка напруги, коли запрацював ТФ-генератор. І, як відновився, був трохи тьмяніший. Ну правильно. Навіщо даремно витрачати ресурси?

— Готовність до стрибка тридцять секунд...

— Стрибок по готовності.

— Виконую. Оптимальна дальність — одна година п'ятнадцять хвилин. Точка прибуття за системою координат, що використовується в Імперії…

— Чи є там астрономічні тіла?

— Імовірність, нуль цілих і дев'ятсот дев'яносто сім тисячних. Відповідь негативна.

— Приймається.

— Можна розрізати оболонку… — сказала Еліза. — Хірургічним лазером. У нього регулюється довжина променю і не буде дзеркального ефекту.

Я навіть не відразу зрозумів, про що вона говорить.

— Якщо немає інших планів, можемо одразу й перевірити. Заодно займуся твоїм імплантатом і пам'яттю.

І в цей момент у нас вистрілили. Якщо я правильно інтерпретував те, що яхтою суттєво струснуло.

— Невідомий крейсер зробив попереджувальний чи прицілювальний постріл, — доповів Буркотун. — До стрибка п'ять секунд. Чотири… Три…

Я так зрозумів, що ШІ озвучив зворотний відлік, ніби даючи зрозуміти, що я ще встигаю скасувати попередній наказ. Але я, звичайно, нічого подібного робити не збирався. А через секунду опинився сидячим на підлозі. Забув, що в момент стрибка втрачається просторова орієнтація, і навіть не взявся за одну зі спеціальних скоб, що є у всіх стінах і навіть на стелі. Для пересування зорельотом з відключеною гравітацією.