Розділ 8

Мій емоційний вдячний спіч виявився такою несподіванкою для всіх, у тому числі й репортерів, що фраза про щедрий дар Імператора прослизнула в ефір, як розпечений ніж крізь пачку масла. Ніхто навіть збагнути до ладу не встиг про що мова, а не те щоб фільтри включити. Костянтин VII зокрема. Поки я, разом з усіма, тричі кричав «Віват, Імператору!», він продовжував милостиво посміхатися і задоволено мружитися ... І тільки в самому кінці, коли вже буря емоцій почала стихати, відчувши каверзу, імператор спробував згадати, що саме я сказав. Причому, не в приватній розмові, а на весь обжитий людьми Всесвіт.

Ідея, подарувати нам особисту яхту, Костянтину VII явно не засмакувала. Але, як кажуть, слово не горобець. Та й, якщо добре подумати, така потужна піар-акція варта одного зорельота. Навіть найшановнішому государю, час від часу не завадить сколихнути і підігріти народну любов якимось добрим чи героїчним вчинком. І «атракціон небаченої щедрості» дуже витончено ліг на не менш несподіване надання милосердя та співчуття до переможеного супротивника.

Обміркувавши це, імператор ледь помітно кивнув головою. Домовилися, мовляв…

Чому я вибрав саме яхту? Ну, тут дуже вчасно підсуєтилась моя нова пам'ять. У стислий термін встигнувши видати на гора коротку характеристику більшості суден Космофлоту Вінця.

Причому всі зорельоти більші за есмінця відкидалися одразу, через неможливість керувати ними без великої та злагодженої команди. І навіть для есмінця чотирьох людей малувато. Мінімальна ходова вахта і то складалася із п’яти осіб. А повний штат воєнного часу — двадцять дев'ять членів екіпажу та капітан.

А що таке есмінець? Невелике суденце, як бойова одиниця, саме по собі нічого не варте. Здатне діяти лише у складі ескадри. Ні нормального озброєння, ні броні… Чотири пускові установки для торпед і одна лазерна гармата середньої потужності. Слабші тільки поштові кліпери та поліцейські катери. Але тим зброї і не треба, у них швидкість головний козир.

Та навіть це головна проблема. На даному етапі я ні з ким не збирався воювати. Розміри есмінця не передбачали жодного комфорту для екіпажу. А нам, які вже офіційно отримали статус ізгоїв, доведеться провести всередині корабля багато років. Поки не знайдемо місце, де можна буде спробувати розпочати нове життя.

Натомість імператорська яхта будувалася з урахуванням відразу кількох параметрів, у тому числі й комфортного перебування на борту самого государя, а не лише бойової доцільності.

По-перше, — вона була повністю автоматизована і, при необхідності, могла керуватися лише однією людиною. А чисельний екіпаж — це не лише півсотні людей, а й запаси води, їжі, повітря... Більш потужна система життєзабезпечення та регенерації. Зовсім інші обсяги відводяться під кількість рятувальних засобів, НЗ та медикаментів… Тобто тисячі кубічних метрів та сотні тон, які можна використовувати для інших потреб. Наприклад, установки більш потужного реактора. А суттєве збільшення запасів енергії використовуватиметься для посилення захисту, вогневої потужності та інших, життєво важливих вузлів та агрегатів зорельоту.

Тому, маючи розміри, що не перевищують есмінець, імператорська яхта несла озброєння та захист порівняні з легким крейсером. У звичайному просторі, на форсажі, розвивала швидкість поштового кліпера, а всередині було передбачено все необхідне для дуже комфортного життя десятка людей. А ще, про що відомо зовсім небагатьом, саме завдяки вдалому поєднанню потужності силового агрегату та розмірів судна, на яхті було встановлено генератор ТФ-поля. Що робило яхту абсолютно автономною, бо вона не залежала від ТФ-тунелів. Як рейдери пошукових загонів Даль-розвідки.

Одним словом — ідеальне судно, де можна з комфортом прожити не один рік і, при потребі, відбитися навіть від досить серйозного ворога. Чи втекти…

— Пане герцог… — порушив паузу, що трохи затяглася, Берг. — Що далі? Час повертати трансляцію ... До кінця рекламної паузи залишилося менше двох хвилин.

— Відповідь очевидна. Ви ж чули, імператор подарував нам не лише життя, а й транспорт, на якому ізгоям доведеться покинути межі Вінця. І оскільки нас тут більше ніщо не тримає…

— Я зрозумів… Ви хочете перебратися на яхту?

— Абсолютно вірно. І оскільки бунтівники — це ті, хто порушив васальну присягу… Простіше кажучи, люди без честі, то й іншим на слово не віримо. Розумієте, так? Адже кожен по собі судить ...

Теодор насупився, але отримав тичок ліктем у бік від Ніки і тільки поморщився. А я продовжив:

— Загалом ми вам не віримо і весь час чекаємо пострілу в спину.

— Це неможливо! — схоже, щиро вигукнув Берг. — Пане герцогу, ви ж чули наказ Його Імператорської Величності. Хто посміє порушити слово, дане государем? Це ж зрада?

— Але ми й самі зрадники… — хмикнув я. — Отже, й інші можуть знайтись.

Начальник охорони трохи помовчав, після чого невпевнено запитав:

— То чого ж ви хочете? Більш конкретно, будь ласка…

— О, нічого надмірного… Я лише хочу просити Його Величність провести нас у «останній путь»… Так би мовити, особисто вручити подарунок. А то, чи мало, раптом виявиться, дарственна оформлена неправильно, не сплачено податок… або щось інше, і нам доведеться затриматися «до з'ясування».

— Але це порушення всіх протоколів… Імператор особисто нікого не…