Розділ 9

Варвара

— Якщо це не так... то...

І він наблизився до мене, взяв моє обличчя у свої руки й ніжно поцілував.

— Не гуляй з іншими хлопцями. Зрозуміла?

— Угу.

— Молодець.

І він знову поцілував мене. Його губи ковзали по моїх, ледь торкаючись, ніби дражнячи. Це було приємно, але, відверто кажучи, мені знову кортіло відчути його пристрасть, його бажання.

Кінчиком язика я провела по його губі, а потім легенько її прикусила.

— З вогнем граєшся, — прошепотів він мені в губи й у ту ж мить накинувся на них, зминаючи, підкоряючи...

Його руки ковзнули нижче й торкнулися моїх грудей, але раптом завмерли.

Слава відірвався від моїх губ і опустив погляд. Кілька секунд він просто дивився на власні руки з таким виразом обличчя, ніби сам не міг повірити, що щойно це зробив.

Це і справді відчувалося дивно, але разом із тим... приємно... захопливо...

— Ні... — почула я його тихий видих.

Не зрозуміла...

— Що ні?

— Я ж обіцяв сьогодні тебе не чіпати, — зі стогоном прошепотів він, однак рук так і не забрав. Його долоні все ще повільно ковзали по моїх округлостях.

Я потягнулася до його обличчя й ніжно погладила щоку. Він прикрив очі, ніби насолоджуючись навіть такою простою ласкою.

І тут мій погляд зачепився за одну деталь — окуляри.

Як же сильно мені раптом захотілося їх позбутися.

Один рухом зняла їх зі Слави й відкинула кудись на сусіднє ліжко.

— Хм... але я не обіцяла, — і припала до його рота, змушуючи відповісти мені.

Його гальма злетіли в ту ж мить. Далі творилося безумство. Одяг буквально злетів з нас, і ми опинилися на ліжку Слави. І тут він знову сповільнився...

— У тебе ще є шанс зупинитися, — знову спробував дати задню.

— Ти хочеш зупинитися? — запитала я, припіднявши одну брову.

— Ні. Хочу тебе... — прошепотів мені в губи й злегка їх поцілував.

— Тоді... не стримуйся...

— Як скажеш...

Ну що ж... Перший раз вийшов саме таким, яким я хотіла. Можливо, тому, що був із тим, з ким я хотіла...

Було трохи боляче, трохи ніяково й навіть дивно, але потім... солодко. Як ніколи.

Та що там казати, мені не залишилося жодного місця, якого не торкнулися губи Слави...

Мого Слави.

Я ще раз переконалася, наскільки він привабливий без окулярів... а його тіло... це просто витвір мистецтва. Я знала: якщо дівчата розгледять усе те, що побачила я... уваги йому не бракуватиме, і тоді він може легко залишити мене. Бо ж для нього — це лише домовленість.

Я міцніше притулилася до нього, намагаючись поглинути його тепло. Такі різні емоції зараз бушували всередині. Та врешті мозок не витримав, і я відключилася в його міцних, але таких ніжних обіймах.

Мирослав

Моя дівчинка заснула в моїх обіймах, а мені хотілося кричати на весь світ від щастя, що вирувало всередині.

Я став її першим... а вона — моєю.

Це було неймовірно. Навіть краще, ніж я міг собі уявити.

Я дивився на Варю, яка так довірливо притиснулася до мене, і просто не міг перестати усміхатися.

Моя.

Тепер уже точно моя.

— Спи, моя хороша... Міцно спи, — прошепотів я, легко поцілував її у волосся й притиснув до себе ще ближче.

Засинати зовсім не хотілося. Хотілося просто лежати ось так, відчувати її поруч і насолоджуватися цим майже нереальним щастям.

Та зрештою сон переміг і мене.

Такі милі....