Глава 12

"Сьогодні дев'яте Сіраті. Сьогодні моє весілля з Інісмеєм! Сьогодні я втретє стану віріною!" - з такими думками я прокинулася. Нір та Дар вже не спали, але ще лежали в ліжку з боків від мене, як тільки вони побачили, що я прокинулася, кожен з них мене поцілував. Далі ми поснідали та почали збиратися кожен у своїй кімнаті.

Десь за чотири години я була готова йти. І саме в цей час у двері кімнати постукали, це були Нір та Дар, обоє вдягнені в традиційні княжі наряди, в коронах та плащах. На мені також був одягнений плащ, але дуже легкий, який приколюється до сукні. На голові в мене була зачіска з безліччю золотих шпильок з рубінами та гіацинтами, і поверх зачіски закриваючи обличчя накинута весільна хустка з золотою вишивкою. Інісмей же буде чекати мене на місці церемонії, разом з усіма гостями, які були запрошені, та своїми родичами, і туди мене відведуть мої віри.

Ми йшли по коридору замку роду Накагі до кімнати з порталом, Дараявауш по праву руку від мене, а Адонірам по ліву руку. Так утрьох ми й зайшли до порталу. Сам портал був аркою три на три метри, в якого з правої сторони у два ряди йшло каміння, воно означає різні місця виходу. Адонірам натиснув на сірий камінь для того, щоб ми потрапили в Альбазиліск.

Коли ми вийшли з порталу в Туласі, нас вже чекав путер Галактіон, який і провів до зали, в якій проходитиме церемонія. В ній нас вже чекала вся сім'я Інісмея та він сам, і звичайно ж гості. Мій окунрін разом зі своїми батьками стояв на подіумі в протилежній від мене частині залу. За ними було панорамне вікно на всю висоту стіни та близько п'яти метрів у довжину, у вікна посередині були двері на балкон. З правої сторони стояла срібна ширма, така як на весіллі Дараявауша та Адонірама, єдина різниця між ними це те, що на ній висіло багато замків. Сам же Інісмей також був в червоному вбранні китайського стилю, на голові в нього був пучок на який одягнена золота прикраса, яка й не дає йому розпастися.

Перед тим, як заходити до зали, Галактіон став позаду мене на відстані близько трьох метрів, мої ж віри так і залишилися з боків від мене. Одразу як заходити до зали знаходилася тарілка діаметром близько сорока сантиметрів, в якій горів вогонь, згідно з традицією василісків мені потрібно її переступити для того, щоб вогонь погубив усі нещастя, які могли мене наздогнати. Я переступила через вогонь і далі ми пішли до подіуму, дійшовши ж до нього, я піднялася на подіум і стала біля Інісмея. Почалася наша церемонія з того, що заговорив батько Інісмея - кхосан Арпоксай:

- Сьогодні я радий оголосити всім: мій син Інісмей дека Рейхан зустрів свою обінрін та сьогодні стане її віром, при народженні названої - Еріка з роду Лелафо. А зараз почнемо церемонію! Дорогі наречені ви маєте поклонитися спочатку землі з небесами, потім своїм батькам, а на кінець один одному на знак того, що ви будете поважати, цінувати та перебувати на рівних у відносинах один з одним, і жоден з вас не буде підноситися над своєю парою.

Для того, щоб виконати поклін землі та небу, ми вийшли на балкон, батьки ж Інісмея відійшли вліво від дверей на балкон. Вийшовши на нього я з Інісмеєм зробили уклін. Далі повернувшись до зали, ми підійшли до кхосана Арпоксая та ішкрани Марути й вклонилися їм. А потім трохи відійшовши від них я та Інісмей поклонитися один одному. Після всіх поклонів, до нас підійшов кхосан Арпоксай зі срібним замком у руці та промовив:

- А зараз протягніть мені ваші руки, - і батько Інісмея надрізав нам пальці та зібрав кров до замку, а далі сказав вже досить знайомі для мене слова. І я лише сьогодні зрозуміла, що вони є необхідною частиною обряду, без цих слів ми просто не змогли б називатися подружжям - І змішається кров, і стануть двоє - одним цілим, на все своє життя! - далі кхосан Арпоксай протягнув мені замок та сказав, - Повісь цей замок на знак того, що ти стала частиною роду Рейхан, віріною нашого сина. Замок символізує собою те, що ви повністю переходите у владу один одного, ти, Еріко, під владу Інісмея, а ти, Інісмей, під владу Еріки. І коли перші літери ваших імен стануть чорного кольору на цьому замку - це значить, що ви злилися тілами, і тепер є невіддільною частиною життя один одного. Будьте щасливі, діти наші!

А далі, хоча до вечора ще залишалося багато часу, нас з Інісмеєм провели до його кімнати, де вже стояла на столику наша їжа. Кімната в Інісмея була оформлена переважно в чорний колір, і була зроблена в готичному стилі. Чому ми не залишилися святкувати наше весілля разом з гостями, сім'єю Інісмея та моїми вірами, адже до вечора ще залишалося багато часу - можна відповісти так: після одруження, поки не пройде перша шлюбна ніч, ніхто окрім віра за якого виходила заміж не повинен бачити обличчя нареченої, така традиція усіх князівств з патріархальним устроєм.

Після того, як я та Інісмей поїли, ми ще певний проміжок часу спілкувалися. Я дізналася, що мій окунрін в дитинстві багато спілкувався з першим сином кхосана Лепоксая та ішкрани Кекилії - княжої пари князівства Лемперт - Абарісом дека Ірвес. Вони досі дружать, адже познайомилися, коли були ще дітьми, путер Абаріс лише на чотири роки старший за Інісмея, але наразі в нього вже є троє дітей. Після того як путер Абаріс зустрів свою обінрін - Нілу каудда Ірвес, він та Інісмей почали менше спілкуватися, адже спадкоємець князівства Лемперт почав приділяти час своїй обінрін. Також частенько, коли підріс в їхній компанії перебував Ейтан - син племінниці Інісмея. А після того, як Абаріс став віром Ніли, Ейтан та Інісмей стали "не розлий вода", та почали працювати спочатку таємними агентами князівства Альбазиліск, але поступово займаючи все більші посади, аж поки не стали керівниками всієї розвідки, до них керівником був Радан квара Кавена - батько Ейтана. І хоча туану Радану зараз лише вісімсот двадцять років, він вирішив залишити свою посаду, і займатися лише справами свого роду. Залишив же він справи секретних агентів близько тридцяти років тому.