17 Арсен

Тиша в будинку була майже відчутною, порушуваною лише тихим гулом системи кондиціонування. Марк нарешті заснув — сьогоднішній ранок з «пікніком» на шкільному стадіоні виснажив його більше, ніж тренування.

Я відкинувся на спинку крісла, потер перенісся і подивився на монітор. Цифри в звітах зливалися в одну суцільну лінію. Три години ночі. Досить.

Я встав, підійшов до вікна, щоб вимкнути світло у вітальні, як раптом почув це. Невдоволений, протяжний котячий вереск, який переходив у щось схоже на бойовий клич. Хтось намагався переконати тварину в чомусь дуже серйозному.

Я завмер. В моєму селищі, де кожен квадратний метр огорожі коштує як невеликий стартап, сторонні звуки в таку годину — велика рідкість. Тихо, майже не ступаючи, я вийшов на терасу, сховавшись у тіні масивних коло.

Те, що я побачив, змусило мене забути про втому.

Під вікном моєї вітальні, у світлі вуличного ліхтаря, розгорталася справжня операція. Аліна. Моя дивна сусідка з ранковими пиріжками. Вона була в тій самій футболці, в якій я бачив її сьогодні, але зараз вона виглядала як професійний зломщик, щоправда, вкрай неефективний. У руках вона тримала великого, вкрай незадоволеного рудого кота, який явно не поділяв її планів.

— Ну ж бо, Тосько, ну будь людиною! — шепотіла вона, намагаючись запхнути вперту тварину в прочинену кватирку моєї вітальні. — Там у них в холодильнику точно є щось смачніше, ніж миші. Я бачила, як він приносив продукти! Це інвестиція в твоє здоров’я!

Кіт, зрозумівши, що його хочуть депортувати в чужий маєток, вчепився кігтями в її рукав. Аліна заклякла, намагаючись зберегти рівновагу, і знову штовхнула рудого «загарбника» всередину.

Я ледь не розсміявся. Вона не просто вешталася під вікнами, вона відправляла кота в «розвідку»? Чи це була якась дивна форма помсти за те, що я так швидко втік сьогодні вранці?

Вона виглядала такою зосередженою, такою відчайдушно нелепою в цій своїй спробі проникнення, що я відчув, як крижана броня, яку я вибудовував навколо себе останні кілька років, почала давати тріщину.

Я сперся плечем на колону і схрестив руки на грудях. Мені було цікаво: коли вона помітить, що її «операція» має глядача?

Я сперся плечем на колону і схрестив руки на грудях, спостерігаючи, як Аліна, вилаявшись, приземляється на газон і швидко озирається навколо. Вона виглядала розгубленою, але не зляканою. Вона шукала свого кота.

— Аліно, — тихо озвався я, виходячи з тіні тераси на світло ліхтаря.

Вона здригнулася, притиснула руки до грудей і, впізнавши мене, завмерла. Її обличчя вмить стало таким, ніби вона щойно потрапила на гарячому під час державного перевороту.

— Арсене… — видихнула вона, намагаючись поправити розпатлане волосся. — Ви… ви не спали?

— Я працював, — відповів я, повільно спускаючись сходами до неї. — А ви, як я розумію, займаєтесь нічними інспекціями мого будинку? Чи шукаєте щось конкретне?

Аліна нервово стиснула кулаки, її очі забігали по підвіконню, куди вона щойно намагалася «депортувати» свою тварину.

— Ой, слухайте… там таке діло, — вона зробила крок вперед, і я побачив, як її щоки вкриваються плямами від бентеги. — Ви випадково… ну, може, бачили в домі рудого кота? Такого великого, нахабного, трохи схожого на розбійника? Він у мене втік, і я подумала, що він міг залізти до вас через відкрите вікно… Ну, щоб погрітися чи ще щось.

Я ледь не посміхнувся, хоча намагався тримати обличчя серйозним. Вона була жахливою брехухою, і це було навіть зворушливо.

— Рудого кота? — перепитав я, повільно наближаючись. — Ні, ще не бачив. Але, зважаючи на те, що ви щойно робили, я маю всі підстави вважати, що він уже десь усередині. Більше того, ви самі люб’язно допомогли йому подолати цю перешкоду.

Аліна завмерла, її рот ледь помітно відкрився. Вона дивилася на мене, наче на людину, яка знає її таємні думки.

— Ви… ви бачили? — прошепотіла вона, і в її голосі змішалися розпач і готовність провалитися крізь землю.

— Бачив достатньо, щоб зрозуміти: ви або найгірший у світі зломщик, або у вас дуже дивні стосунки з котами, — я зупинився зовсім поруч. Від неї пахло нічною прохолодою і чимось солодким — мабуть, тими самими пиріжками.