Розділ 21

— Дуже хочу, але я, на відміну від тебе, знаю, що це для мене означає. І я хочу, що б ти теж мала уявлення, як сильно після цього може змінитися наше життя. Я індіанець з племені енеків, я чаклун, Еріко, і перший з молодших кузенів, хто вже пройшов становлення! — голосно і зухвало кинув він. — Я не Гаррі Поттер і не Мерлін з казок! Зв'язати зі мною своє життя це занадто ризиковано, тому що просто переспати і розбігтися не вийде! Ти ж мене зовсім не знаєш, хіба тобі є на що спертися?! Ти підеш на жертви через мене, а вони обов'язково будуть, Еріко?! Бо тобі доведеться стати частиною наших традицій, вірувань і таємниць —найжахливішої сторони нашого життя! Що ти сама відчуваєш, крім підсвідомого бажання злитися зі мною?

— Що мені байдуже хто ти є... головне, що ти є, — вимовила вона. — Коли ти поруч — будь-який сум відпускає і у мене є привід для радості, просто від того, що ти мені посміхнувся. Нічого подібного в житті я ще не відчувала. Я без поняття, що це хімія або магія, але ти єдиний… кому я можу довіритися без оглядки навіть якщо я тебе і не знаю. Дізнаюся потім, але ти потрібен мені, Тріш. Це я дуже гостро відчуваю, хоча чому це почуття розвинулося паралельно з симпатією до Зака — я не розумію. Не відштовхуй  мене зараз, будь ласка.

— Ну чого ти, соялан, — з трепетом прошепотів Тріш, ніжно цілуючи її. — Я зовсім не намагаюся тебе відштовхнути. Просто хочу, щоб ти розібралася в собі, тому що в цьому світі я бажаю жити для тебе і мені потрібна твоя взаємність.

— Що таке «соялан»?

— Сонечко енекською, — відповів Тріш, ласкаво погладивши її по щоці. — І ще… дівчина для сексу і кохана, призначена тобі дівчина — це дві величезні різниці. Я не хочу просто переспати тут з тобою посеред лісу. Є певний звичай, ритуал. І у нас це відбудеться інакше. А поки що, Еріко, найголовніше — про це ніхто не повинен знати. Ні про наші зустрічі, ні про розмови, ні про інше. На людях, особливо при моїх братах, доведеться прикидатися байдужими або як максимум друзями. Потрібно бути обережними, поки я не з'ясую, що відбувається. Тому я зараз дещо зроблю.

Тріш дістав ніж і швидким рухом зрізав невелике пасмо свого волосся.

— Розпусти своє волосся, — попросив він, після чого вміло вплів своє пасмо в невеликий завиток її волосся за вухом, вимовляючи якісь слова енекською. — Тепер вони побачать лише те, що я їм покажу, — закінчив Тріш, поцілувавши в лоб розгублену дівчину. Потім додав, обхопивши долонями її обличчя: — Любов для енека священна, якщо тільки це почуття справжнє. Найчастіше любов буває придуманою, оманлива суміш емоцій, гормонів та самотності. ...Я ж кохаю тебе, з першої хвилини, як тільки відчув. Але любити по-справжньому — це випробування. Мені буде потрібно поїхати на якийсь час.

— Навіщо? Ні! — похитала головою Еріка, одразу відчувши, як сильно стислося в грудях. — Не залишай мене зараз.

— Я повинен знайти відповіді, але тут мені явно ніхто нічого не скаже. — Тріш обійняв її, намагаючись заспокоїти. — Я знайду старшого брата Гектора і моєї матері — Тібора. Він живе зі своєю сім'єю в невеликій енекській громаді в Перу. Багато років тому наша громада розділилася, Тібор і Гектор страшенно посварилися, але через що — це залишилось таємницею. Тібор один зі старійшин, він повинен нам допомогти розібратися в усьому.

— Я поїду з тобою!

— Ні, Еріко, заради тебе я не можу! ...Боги, я кохаю її, а вона думає, що я намагаюся від неї здихатися! Як же мені пояснити тобі? Уяви, що на тебе збирається кинутися кобра, вона близько, застигла перед стрибком, роздувши свій капюшон, і якщо я раптом зроблю різкий рух — вона точно вдарить і зробить це набагато швидше, ніж збиралася. Ти повинна залишатися тут, а я повинен знайти рогатину, щоб відкинути змію подалі.

— Чому... за що ти кохаєш мене, Тріш? Я примхлива, зла, егоїстична, ненормальна та недолуга, я приношу нещастя всім, кого люблю, — з якимось відчаєм прошепотіла вона.

— Усе? Або є ще щось додати? — посміхнувся Тріш. — Ти не така, Еріко, ну ... хіба що трохи. За навіженістю ти ховаєш наївність, за впертістю — м'якість, в тебе купа ніжності, природа нагородила тебе розумом та красою. Хоча, краса в даному випадку теж недолік, — його іронія викликала у неї усмішку. — Кохають не за щось конкретне. Спалах, помутніння розуму — і ти вже у пастці, але деяким там комфортно, а деякі метушяться в пошуках порятунку.

— Ми могли б ще... політати? — прошепотіла вона, ткнувшись йому в плече. 

І одразу, піднімаючись вище, до верхівок дерев, злетів ворон. Покинувши межі лісу, він попрямував у місто. Тінь від його крил ковзала по дахах будинків і по силуетах перехожих, які вічно поспішали, які зовсім не помічали магії, що коїться поряд ними. Еріка відчувала політ, дихала цим потоком вітру, чітко бачила окремі деталі і чула звуки, постійно при цьому відчуваючи поруч із собою Тріша. Це було справжнє диво, захват від якого ледве вміщувався у грудях. 

Підлітаючи до її дому, ворон витончено ковзнув в прочинене вікно її кімнати, опускаючись на підлогу вже Ерікою та Трішем.

— Це так класно! Просто казково ... і мені не віриться, страшенно боюся, що це лише сон! І ти, і наша прогулянка, і цей ворон, — промовила вона, не бажаючи його відпускати. — Коли ти повернешся?

— Після твого конкурсу, — насупився Тріш. — І боюся, що це не сон! — м'яко підштовхнув він її до ліжка. — Ти переможеш на цьому конкурсі, ось побачиш, але пообіцяй мені, що ти більше ніколи не братимеш участі в подібному балагані, — притиснувши її своїм тілом, Тріш з почуттям поцілував її в губи.

— Чому переможницею стану саме я? Знову магія?

— Звісно ти, а хто ще? Якщо ти не переможеш магією своєї краси, то про всяк випадок там будуть мої брати, які з принципу не дадуть програти дівчині... Зака, — Тріш скрипнув зубами. — Сподіваюся, що я встигну вчасно, — він цілував її, поки вона не застогнала, вчепившись йому в плечі, і щоб не зірватися від бажання, яке його переповнювало, згорнувшись, Тріш знову зник у вікні.