Розділ 4

Вони стояли в холі, і Кора тихо поглядала на Анона, вагаючись, чи запитувати його зараз. Вона знала, що питання, яке мала на серці, може викликати небажану реакцію, але не могла далі терпіти невідомість. Усі ці роки вона відчувала, що їй не вистачає чогось важливого. Зібравшись із думками, вона нарешті вирішила зробити крок вперед.

— Анон, — сказала вона, — чи є в академії архів з інформацією про учнів? Я маю на увазі не просто списки, а справжні записи... які можуть розповісти про їхнє походження, здібності.

Анон подивився на неї з коротким, трохи зацікавленим виразом обличчя, наче це питання не стало для нього несподіванкою. Він повільно нахилив голову, злегка розмірковуючи.

— Архів... є. Але він далеко не для всіх, — сказав він після паузи. — І не всі хочуть, щоб деякі речі ставали відомими.

Кора насупила брови, розуміючи, що Анон не відкриває всієї правди.

— А ти можеш мене провести туди? Я маю знати більше про своїх батьків, — сказала вона, спостерігаючи за його реакцією.

Анон зітхнув, на його обличчі з'явилося невелике роздумування. Він обережно відповів:

— Це небезпечно. Те, що ти шукаєш, може змінити все. Багато людей не хочуть, щоб ти дізналася про ці речі. Але якщо ти вперта, я можу допомогти.

— Так, я вперта, ну будь ласка проведи мене, я повинна знати правду, — сказала Кора, її голос звучав рішуче. Вона вже давно була готова до цієї розмови, хоч і знала, що інформація, яку вона знайде, може бути не те, що вона хоче почути.

Анон, не сказавши більше ані слова, рушив до коридору. Кора йшла слідом, відчуваючи, як її серце прискорює ритм. Вони опинилися в одному з віддалених крила академії, де всі двері виглядали старими і зношеними.

— Ти хочеш дізнатися все? — запитав Анон, оглядаючи двері архіву. Його голос був все ще холодним, але в ньому з'явилася якась стримана підтримка.

— Так, — Кора твердо відповіла, глибоко вдихнувши. — Я маю дізнатися правду.

Анон взяв ключ і відкрив двері. Усередині було тихо, лише ледь чутно відлуння кроків на старих кам'яних підлогах. Повітря було важким від пилу і старих книг. Кора зробила кілька кроків уперед, відчуваючи, як її дух наповнюється тривогою та бажанням дізнатися більше.

Анон простягнув їй одну зі старих книг.

— Це те, що ти шукаєш. Якщо хочеш знати, що насправді сталося з твоїми батьками і де вони зараз, ти повинна це прочитати.

Кора взяла книгу, її очі спалахнули цікавістю. Вона відкрила першу сторінку і почала швидко переглядати. Література архіву була давня, з важкими записами про різних учнів, їхні здібності та походження.

— Ось, — сказала вона після кількох хвилин перегляду. — Тут написано, що є кілька різних світів... Світ вампірів, світ янголів і світ демонів. І в кожному з них є свій правитель...

Анон зупинився поруч, щоб подивитися на сторінки разом з нею.

— Ти дійсно хочеш знати про них? Це те, чого багато хто боїться.

— Мої батьки, мабуть, з цих світів. І я маю знати більше. Якщо вони так важливі, я маю зрозуміти, що це означає для мене.

Анон не заперечував і спостерігав, як Кора знаходить записи.

Опис Світів і Правителів:

Світ вампірів:

Величезні темні ліси, руїни древніх замків. Земля, обгорнута в сутінках, де лише небагато променів сонця пробиваються крізь хмари. Світ вампірів управляється Королем Лаосом, який має здатність маніпулювати часом. Його династія "Сім'я Тіней" має дуже древню силу, і її представники живуть тисячі років. Лаос відомий своїм холодним і безжальним правлінням, здатний змусити час працювати на себе.

 Світ янголів:
Величні небеса, храми, що височіють над хмарами, ідеальне поєднання гармонії і світла. Країна, де немає темряви, але й немає місця для слабкості. Правитель — Архангел Ліонель, який є носієм небесної енергії і має здатність управляти стихіями повітря та світла. Його династія "Люмінас" славиться своєю відданістю справедливості і підтримкою порядку.

Світ демонів:
Земля, що палає вогнями, наповнена хаосом і руйнацією. Демони, відомі своєю силою в тіні, здібні маніпулювати страхом та пожежею. Правитель — Князь Тірон, що належить до династії "Тіньовище". Він володіє здатністю створювати ілюзії та запалювати полум'я навіть у серці темряви.
Знахідка про батьків:

І ось, Кора знайшла записи про своїх батьків: Нікселіна і Астарот.

— Нікселіна, її мати, була ангелом з родини Люмінас і мала здатність відновлювати життя і загоювати рани. Вона володіла силою світла та чистоти, що дозволяло їй лікувати навіть найтяжчі поранення.

— Астарот, її батько, був демоном з родини Тіньовище, і володів здатністю маніпулювати тінями, створюючи ілюзії та використовуючи тьму як свою силу. Він був непередбачуваним і небезпечним, здатний проникати в будь-які думки і змінювати реальність навколо себе.

Кора відчула, як її внутрішнє відчуття заповнилося правдою. Вона зрозуміла, хто вона є і з ким їй доведеться зіткнутися.

Кора закрила книгу, її руки тремтіли. Всі ті таємниці, які вона так довго шукала, тепер стали для неї важким вантажем. Вона не могла одразу впоратися з тим, що дізналася. Нікселіна і Астарот — її батьки… ангел і демон. І це пояснювало багато речей, які до цього здавалися їй непоясненими.

Анон стояв поруч, спостерігаючи за нею, і хоч його обличчя залишалося холодним і непроникним, в його очах можна було помітити щось нове — щось, чого Кора раніше не бачила. Він був спокійний, але в той самий час... близький. Занадто близький.

— Що тепер? — його голос був низьким, тягучим, і кожне його слово нагадувало їй про те, що, можливо, він знає більше, ніж вона могла б зрозуміти.

Кора підняла погляд. Її серце билося швидше, вона не могла встояти перед цим поглядом. Час ніби зупинився. І між ними прокинулася іскра, так близько, що її вже можна було відчути.

— Я не знаю... — відповіла вона, її голос був ледве чутний. Вона робила крок до нього, не в змозі втриматися від цього тяжіння. — Я не готова до цього... Але тепер я розумію, чому я відчуваю себе такою різною. Батьки... ангел і демон.

Анон крокнув ближче, не відводячи погляду. Він не сказав нічого, але рухи його тіла говорили більше за слова. Він був тут, так близько, що її дихання злилося з його. Він відчував, як кожна клітинка її тіла хоче щось більше. Він підняв руку, щоб провести пальцями по її зап’ястку, залишаючи тонкий слід дотиків, які були наче обіцянкою чогось більшого.

— Ти не одна в цьому, Кора, — промовив він, його голос став тихим і майже зловісним, але з кожним словом він наближався. — Це більше, ніж просто твоя спадщина. І ти — більше, ніж просто те, ким ти народилася.

Вона дивилася на нього, і їхні очі знову зустрілися. В його погляді вона побачила бажання, яке приховувалося за маскою холодності. І тепер вона відчула його... дуже близько. Той самий огонь, який горів в її грудях, загорявся і в ньому. Він робив крок вперед, і її серце не витримало цього напруження.

— Ти втрачаєш контроль, Анон, — прошепотіла Кора, відчуваючи, як повітря між ними розігрівається.

І, не зважаючи на все, він не відступив. Його рука тремтіла, коли він нахилився до неї, і вони були лише за міліметри один від одного. Її губи, так близько до його, тепер стали єдиною думкою в його голові.

— Я давно втратив контроль, — прошепотів він, і перед тим, як вона встигла відповісти, його губи опалили її своїм поцілунком.

Це був не просто поцілунок. Це був вибух. Це була відмова від будь-яких обмежень, бажання, яке їх охопило. Кора не могла стриматися, і відповіла йому, притягнувши його до себе. Відчуття його тіла поруч стало майже нестерпним, і кожен дотик від нього викликав хвилю жаги, яку вона не могла більше приховувати.

Анон, здавалося, теж не мав наміру зупинятися. Він затримав її в обіймах, ніжно, але настільки пристрасно, що її дихання переривалося від цього полум’я. Він відсторонився на мить, лише для того, щоб подивитися їй в очі. Їхні погляди зустрілися — і в тій миті, між тінями і світлом, було все, що вони обидва не наважувалися сказати.

— Ти зараз піддаєшся, — злегка посміхнувся він, відчуваючи, як її серце б’ється в такт його. — Ти хочеш цього.

Кора глибоко вдихнула, відчуваючи себе водночас вразливою і сильною. Вона підняла руку і провела пальцями по його шиї, не відповідаючи, лише вловлюючи кожен момент цього пристрасного моменту, де вони обоє відчували, що це вже не просто флірт. Це була прихована істина, яку вони не могли більше ігнорувати.

— Може, я і не готова до всього, — прошепотіла вона, але її голос тепер був сповнений бажання, — Але це вже надто пізно

Анон нахилився ще раз, і їхні губи знову зустрілися — цього разу з ще більшою пристрастю, немов втрачаючи контроль, який вони обидва так довго намагалися тримати.