Розділ 4

Кора, відчуваючи легке хвилювання, обернулася до дверей. Високий чоловік, вбраний у темний одяг, стояв на порозі. Його риси були суворими, а погляд — проникливим, як ніби він міг бачити не тільки зовнішність, але й душу людини.

— Так, я Кора, — відповіла вона, відчуваючи, як її серце б’ється швидше.

— Мене звати Анон, — сказав чоловік, його голос звучав глибоко і впевнено. — Я прийшов, щоб поговорити з тобою.

Батьки Кори обмінялися тривожними поглядами. Мама, здається, збиралася запитати щось, але Анон випередив її.

— Я маю деяку інформацію, що стосується твоїх справжніх батьків, — продовжив він, не відводячи погляду від Кори.

Ці слова впали на Кору, як громом серед ясного неба. В її голові зазвучала тривога. Вона пам’ятала, як нещодавно запитувала батьків про свою справжню родину.

— Які батьки? — запитала Кора, намагаючись зберегти спокій.

— Пройдіть до кухні, діти, там ми можемо поговорити спокійніше. — сказала мама Кори.

Кора та Деметра пройшли за нею, слідуючи до затишної кухні, де вже пахло свіжою їжею. Батьки Кори, зацікавлені, також пішли слідом.

Усі сіли за великий стіл, і в повітрі відчувався затишок домашньої атмосфери. Кіт, який раніше стрибнув на диван, тепер мляво потягнувся на підвіконні, спостерігаючи за всім.

Анон відкрив старовинну книгу, яка лежала в нього під рукою. Кора, з цікавістю дивлячись на книгу, помітила, що на її сторінках було багато символів і малюнків.

— Це твоє родинне дерево, — сказав Анон, провівши пальцем по одній зі сторінок. — Я можу показати тобі, звідки ти походиш.

Кора не змогла стримати себе і простягнула руку, доторкнувшись до сторінки. Раптом книга почала світитися, а з її сторінок повалилися яскраві вогники, і вона заговорила.

— Привіт, Коро, — прозвучало магічно, і голос з книги був сповнений таємниць і мудрості.

На останній сторінці з'явилося зображення Кори — вона була молодшою, з іншими рисами обличчя, але її очі — темно-карі — залишалися такими ж, як і зараз.

Батьки Кори, спостерігаючи за цим видовищем, зрозуміли, що їй потрібно відпустити, як би важко це не було.

— Ви знали моїх справжніх батьків? — запитала Кора, обертаючись до мами. — Чи дружили ви з ними?

Мама, зітхнувши, тихо відповіла: — Так, ми знали їх. Вони були особливими людьми, такими ж, як і ти. Твої справжні батьки дружили з нами, і ми завжди пам'ятатимемо про них.

Кора відчула, як щось змінилося в атмосфері. Тепер все стало ясніше, але й важче. Вона знала, що її життя ніколи не буде таким, як раніше.