Глава третя. Весілля.

Настав довгоочікуваний день. Карпатське сонце здіймалося над горами, сипало золотом на хати й полонини. У селі зранку лунали трембіти, скликали гостей, а на подвір’ї біля хати Заряни вже накривали столи: калачі, бануш, голубці, медовуха — на славу весілля.

Заряна, у вінку з барвінку й калини, сяяла, наче сама весна. На ній була біла сорочка, вишита червоними маками, та спідниця з густими складками. Подруги обсипали її зерном, щоб щасливою була дорога у нове життя. Її серце билося швидко, та повне було радості.

Волот ішов у вбранні, гідному мольфара: чорний кептар, вишивана сорочка й намисто з різьбленої кістки — оберіг роду. Його погляд був спокійним і впевненим: сьогодні він бере за дружину ту, що стала світлом його душі.

Село гуло, як бджолиний рій. Музики грали, діти носили вінки, старі благословляли. Все було, як мало бути у добрій казці.

Та серед натовпу стояла Рада. Очі її темніли, наче хмара перед бурею. Вона вбралася у темне, щоб не кидатися у вічі, але ніхто й не звертав на неї уваги. Лише вона знала, що чекає на мить, коли вдасться зламати щастя.

Коли настав час вінчання, Волот і Заряна стали поруч. Священик благословив їх, люди вигукували «Гірко!». Усе виглядало щасливим. Але Рада вже прошепотіла замовляння, сховавшись за тином. Вона кинула вогку травинку на вогонь, і дим від неї поволі потягнувся вгору.

— Поцілуєш мене, мольфаре… — стиха мовила вона, і слова її розчинилися у повітрі.

Коли натовп почав танець, Рада наблизилася до Волота. Він обернувся, і на мить його погляд потьмарився. Наче чужа сила обплела його. І тоді він, не тямлячи себе, нахилився й торкнувся її вустами.

Ця мить була короткою, як спалах блискавки. Але для Заряни вона стала вічністю. Вона побачила поцілунок. Її серце стиснулося від болю, світ потемнів. Радісний спів села перетворився для неї на глухий гул.

Не промовивши ні слова, Заряна втекла з весілля. Бігла все вище й вище на гору, крізь ліс, крізь вітер, крізь власні сльози. А село ще довго не помічало її зникнення.

Лише Рада усміхалася в тіні, відчуваючи перемогу.