Глава 3

- Якщо я тут, то й з'ясовувати нема чого. Чому саме я? Адже школу спец агентів я не проходила, та й акторка я нікудишня.

- Можливо, для тебе це нелегке завдання, вони люди, а в тебе не кам'яне серце, на відміну від мене. Розчавити людину, знищити її морально набагато складніше. Виконати найгидкішу фантазію одного з тих збоченців куди простіше, порівняно з цим. Ти мені попалася випадково, просто потрібний час у потрібному місці, – знову іронічна усмішка. - Я вибрав тебе, бо ти наділена щирістю та простотою. Жадібну повію ця сім'я відчує моментально. Крістофер розумний наче диявол й такий самий небезпечний. Тобі ж треба бути собою і вчасно переконати їх у своїй симпатії до їхнього молодшого недоумка.

- З чого ви взяли, що я можу так зіграти? За вашими словами, я не схожа на брехливу спритну тварюку, - дивно, коли це він встиг мене розкусити і що такого зробили йому ці люди.

«Той, хто хоче мститися повільно – небезпечніший подвійно» – здається одна з приказок кухаря в кафе, де я працюю.

- Ти зможеш. Трохи фантазії, трохи натиску, адже за своєю природою всі жінки актриси, - посміхнувшись, він присів поряд зі мною на кушетку і всі волоски на моєму тілі стали дибки. З'явилося бажання відсунутись, відповзти, пересісти на інший кінець, настільки він мене лякає. – Твоя ставка в цій грі –  життя сестри, тому присягнувши мені, ти накажеш собі полюбити цю сім'ю. Як тебе звати?

- Може мені краще одразу заповнити анкету? - Уїдливо кидаю у відповідь.

Від такої людини варто очікувати різкості. Він тут же грубо й безцеремонно схопив мене за підборіддя.

- Знаєш чому я тут?! - М'яко та загрозливо прошипів він, заглядаючи мені в очі. – Тому що я господар цього клубу. Заможні люди платять великі гроші, щоб я зберігав їхні пороки в секреті. Але цей клуб лише моє хобі, просто маленька розвага. Я Роджер Мастерс, власник мережі казино в Лас-Вегасі, я дуже багатий, на мене працюють поліцейські шишки штату та мафіозний синдикат. Якщо ти й надалі плануєш ходити та дихати, тобі варто навчитися поводитися поруч зі мною належним чином. Мені не подобається, коли брикаються, якщо я питаю – мені мусять відповідати! За старанність та відданість я можу нагородити, в іншому випадку… останків зазвичай не знаходять.

- Мене звуть Таїса Прескот, - промимрила я, тому що він все ще продовжував здавлювати мою щелепу.

- Скільки тобі років, Таїсо?

- Двадцять один.

- Вже краще, - схвально кивнув він. – То ти готова приступити чи маєш ще варіанти?

- А якщо я йому не сподобаюся?

- Сподобаєшся, - не замислюючись, заявляє Роджер. Руку він прибрав, але лишився сидіти поруч. - Відомо, що цей засранець любить гарненьких дівчат, а ти доволі симпатична й у тебе чарівна посмішка.

- Ви не можете цього знати, я при вас не посміхалася, - мені справді не до усмішок, у мене від нього досі мурашки по шкірі гасають.

- Мені не обов'язково бачити, щоб знати це напевно, - а ось він усміхається часто, але тільки з якоюсь самовпевненою іронічністю. - Ти приваблива дівчина, Таїсо, і ти знаєш про це, груди, попка, губи у тебе на місці й до того ж натуральні. Він клюне, якщо ти намагатимешся привернути його увагу.

Уточнювати звідки він знає, що груди та попа у мене натуральні мені вже не хочеться.

- Лікування моєї сестри почнеться відразу ж як тільки я почну залицятися до цього хлопця?

- Я вже сказав, - вираз його обличчя стає жорсткішим. - Але, якщо в результаті ти увімкнеш задній хід, передумаєш або пожалієш нещасних, особливо коли твоя сестра на той час одужає, знай – я можу відібрати її життя назад.

- Я зрозуміла. …Добре, я згодна. З чого мені почати? – я скоріше скорилася ситуації, ніж йому.

- Ти проведеш зі мною ніч. Потім підпишеш юридично оформлений документ. Після чого ти зробиш спробу зблизитися з суб'єктом. І як тільки перший контакт буде встановлено – ти відвезеш свою сестру до клініки.

Але я почула лише перше речення.

- Ніч??? Ні! Нізащо! Ви не казали мені, що я маю ще й з вами…

- Це позбавить нас певних фантазій, дозволить тобі перейти зі мною на «ти» і дасть мені уявлення про твої здібності, щоб у майбутньому я міг дати тобі поради. Бо я підозрюю, що спокушати чоловіків – це не твоя фішка.

Мені не стало прикро, я ніколи й не прагнула спокушати таких ось виродків. А ось мій інстинкт самозбереження раптом активувався з неймовірною силою. Якщо я зібралася зіграти в цю гру на виживання, я повинна увімкнути мізки та холодний розрахунок, відключивши емоції. Тільки тоді може вийти, тільки в такому разі я врятую Амаю.

- Може, я й здалася вам простакуватою, містере Мастерс, але я далеко не ідіотка. По-перше, секс на таких умовах - це приниження, і, як я розумію, ви звикли за нього платити, а по-друге, звідки мені знати, що це не чергова ваша фантазія: навішати дівчині локшини, затягнути її в ліжко та й злиняти собі тихо підхихикуючи. Я вам поки що ані краплі не довіряю. Давайте ваш документ, покажіть хлопця, мотивуйте мене першим кроком і тоді я… повністю підкорюся вам.

Від його сміху мої м'язи стискаються у мимовільному спазмі. Його радує моя захисна реакція, і це змушує мене боятися, що станеться після того, коли він перестане сміятися.

- Так, так, так. Це вже щось, - закусивши губу, він окинув мене своїм черговим оцінюючим поглядом. – Значить, зробимо ось як: зараз ми поїдемо дивитися на жертву, потім до мого юриста, потім я кину тобі подачку і, якщо я не побачу обіцяної покори – ти жорстоко пошкодуєш.

- Цього можна було й не додавати, я навіть не сумніваюся. Поїхали, - з тяжким зітханням знову взуваю туфлі, готова слідувати за ним.

- Спочатку сюди, - несподівано Роджер затягнув мене до однієї з кімнат. І перш ніж я встигла перелякатися – він вказав на величезну скляну шафу, полиці якої зверху до низу були заповнені жіночим взуттям.

- О, дякувати богові, що є фетишисти схиблені на туфлях, - з полегшенням промовила я, помітивши на губах Роджера дивну усмішку. - Я можу вибрати, чи це зробиш ти?