20 глава "День народження у моєї принцеси"

20 глава

Тридцяте грудня.

Сьогодні у моєї принцеси день народження. Та її сьогодні дома немає. Пішла з самого ранку на кастинг. На який кастинг? Вчора їй подзвонив директор театру і сказав, що у Ксенії є можливість пройти кастинг і грати якусь роль у серіалі. Ксеня сама не знає, що то за роль і який серіал. Але це нічого. Бо коли вона приїде все обов’язково розповість. Я сьогодні встиг їй тільки каву у ліжко принести.

А у мене сьогодні почалась відпустка. Христя і для себе і для мене зробила відпустку до десятого січня. Бо знає, що у Ксенії сьогодні день народження і я повинен бути дома. Та і сама вона має справи. Вона разом з Іллею, Ангеліною та Олею їдуть відпочивати у Буковель. На скільки я знаю, це мрія Христі. Навчитись кататись на сноуборді та лижах.

Зараз я прийшов до своєї племінниці у гості. У неї сьогодні як і у Ксенії день народження. Подзвонив у дзвінок. Мені практично зразу відкрила двері Настя.

- Привіт — сказав я

- Привіт, проходь

- Ти сьогодні така нарядна — Настя стояла переді мною у красивій синій сукні.

- Ну, так. Скоро гості прийдуть

- Весело буде тобі

- Не те слово

- Так, де там моя племінниця?

Тільки но я це запитав як до мене вибігла Мар’яна. Вся усміхнена, у красивій червоній сукні з квіточками.

- Привіт — сказав я і присів до племінниці — з днем народження тебе, Мар’яно

- Дякую — вона не припиняла посміхатись

- Це тобі — я дав їй пакунок з подарунком. У пакунку лежав плюшевий ведмідь і дитяча розважальна гра.

- Дякую — вона мене обійняла. Потім я встав і подивився на сестру.

- Залишишся з нами?

- Дякую, але ні. Треба до нашого свята все приготувати

- Точно, це ж у Ксенії сьогодні теж день народження

- Ну, так. Теж гості приїдуть. Її тато обіцяв приїхати зі своєю дружиною та сином. Діана з Тарасом і Марком прийдуть. Ну і Маша з Артемом.

- А їх бабуся?

- Вона сказала, що не приїде, бо у селі справ повно не дивлячись, що зараз вже зима. Ми до неї після Нового Року поїдемо як і минулого року

- Добре. Передавай Ксенії вітання

- Обов’язково. А ви тут теж веселіться

- Не думаю, що у нас буде сумно — сказала сестра. Я вийшов з квартири і пішов додому.

Коли Настя дізналась, що нас виселяють з квартири. Запропонувала нам пожити у себе. Та я не хочу робити дискомфорт своїй сестрі. Адже розумію, що коли наші дітки зустрічаються з Мар’яною, то спокій в квартирі перетворюється на суцільний галас. Сказав сестрі, що ми переїдемо у Львівську область, бо купуємо там будинок. Настя засмутилась, але що поробиш таке воно життя. Треба іноді розлучатись. Та коли вона дізналась, що у нас буде великий будинок, сказала, що приїжджатиме з Мар’яною до нас у гості. А ми будемо тільки раді її бачити у нас дома. Сестра Ксенії теж трохи засмутилась. Адже вони з Ксенією виросли і теж підтримують одна одну. І теж сказала, що буде приїжджати до нас. Але вже тоді, коли у них з’явиться дитина і трохи підросте. Але пообіцяла приїхати на новосілля. Моя мама відреагувала на цю новину, наш переїзд спокійно. Вона сказала, що типу це ваше рішення де жити. А бабуся Ксенії спочатку була проти. Але потім дядько Андрій переконав її. Сказав, що якщо хочуть, то нехай переїжджають. Це ж не в останнє вони нас побачать. І що до нас можна доїхати буде як на машині так і на поїзді. Так, це буде довго, але все ж.

Я зайшов у квартиру. І з порогу відчув запах їжі. Сьогодні у нас дома Маша. У неї сьогодні немає клієнтів, тому вирішила мені допомогти з приготуванням святкової вечері. До мене звичайно ніхто не вийшов. Схоже, що всі на кухні. Дітки мабуть допомагають Маші з святковою вечерею.

Я зняв верхній одяг. І зайшов на кухню. Так воно і є. Діти допомагають Маші.

- Привіт — на мене подивилась Маша

- Привіт, готуєте?

- Так. Ось дітки торт роблять. Катя тісто на коржі робить, а Павло крем. А, ти, що? Купив Ксенії подарунок?

- Купив

- І, що ж купив?

Я витягнув з рюкзаку коробочку, в якій лежить срібний браслет. Я можу дозволити собі подарувати своїй коханій дружині таку прикрасу. Я відкрив коробочку і показав Маші. Вона декілька хвилин дивилась на браслет. А потім подивилась на мене.

- Це ж не біжутерія?

- Звичайно, що ні. Це срібло — я посміхнувся.

- Дуже красивий браслет. Думаю, Ксенії сподобається

- Я на це сподіваюсь. Що ви вже приготували?

- Два салати і ось курку поставила пектись — я закрив коробочку.

- Моя допомога потрібна?

- Авжеж. Я хочу ще один салат приготувати і картоплю зварити. А, ще й торт треба допомогти діткам приготувати. Сама це не встигну

- Добре, тоді я зараз переодягнусь, помию руки і приєднаюсь до вас

Ми вже готуємо всі разом декілька годин. Раптом почули як у двері хтось подзвонив. Не думаю, що це Ксенія. Бо у неї є ключі. Я пішов відчиняти двері. Відкривши їх я побачив, що на порозі стоїть тато Ксенії з якоюсь жінкою та хлопцем. Хлопець тримав у руках букет білих троянд.

- Всім привіт, проходьте — я посміхнувся.

- Привіт — ми з Іваном потиснули один одному руки. Я подивився на жінку і хлопця — Костю познайомся. Це моя дружина Аня і син Олександр. А це чоловік Ксенії Костя — я роздивився жінку. Висока блондинка з карими очима. На обличчі невимушений макіяж. Схоже на той, який робить собі Ксенія. Одягнена у бежеве пальто і чорні чоботи.

- Приємно познайомитись — сказав я — роздягайтесь і проходьте у вітальню

- А, де там наша іменинниця?

- Її немає дома. Поїхала на кастинг — всі зняли верхній одяг.

- Який кастинг?

- На кастинг якогось серіалу. Можливо буде зніматись у серіалі, якщо пройде кастинг. Я в цьому не сумніваюсь, вона у нас талановита

Ми пройшли у вітальню. Аня з Алексом почали її розглядати. Алекс роздивлявся наші фотографії.

- Це, що виходить, у мене є племінники? — запитав він

- Так. Катруся! Павле! Йдіть-но сюди — покликав я діток. Вони підбігли до мене за декілька хвилин. З сором’язливістю подивились на незнайомих їм людей — ось Катруся і Павло. Наші з Ксенією дітки. Дітки познайомтесь, це ваш дядько