19 глава "Неочікуване рішення"

19 глава

Костя.

Ранок.

Сьогодні бабуся вирішила повернутись у село. Адже з Ксенією все добре і вона вже дома. І ще все-таки вдома краще, а тут вона почувається як у гостях.

Тому ми встали сьогодні всі о восьмій годині, окрім бабусі. Бабуся встала значно раніше. Зібрала речі. І о дев’ятій ми з бабусею завезли діток у садок. Дітки засмучені від’їздом бабусі. Адже звикли до неї за ці місяці.

Ми привезли бабусю на вокзал. Взагалі хотіли завезти її у село. Та вона проти. Сказала, що ми можливо не повернемося вчасно, щоб забрати дітей з садку. Тому ми приїхали на вокзал. Бабуся купила квиток на електричку. Ми всі пішли на перон.

- Дякую, бабусю, що приїхала

- Так, і побули з нами весь цей час — додав я — бо якщо б не ви, я б не знав, що мені робити

- Я завжди рада до вас приїхати і допомогти — вона нас обійняла — тепер я вас чекатиму у гості. Сподіваюсь на зимові канікули ви правнуків до мене привезете

- Обов’язково — сказав я

- Вони будуть раді погостити у тебе

Приїхала електричка. Бабуся ще раз нас обійняла. Вона зайшла у вагон. І поїзд поїхав. А ми стояли на пероні до тих пір поки поїзда не стало видно. Потім сіли у машину та поїхали додому.

Приїхавши додому, Ксеня сказала, що хоче полежати та відпочити. Вона лягла на ліжко. А я тим часом взяв ноутбук і сів на ліжко біля Ксенії. Включив його. Кохана подивилась на мене.

- Що робитимеш? Працювати будеш?

- Ні. Христя дала мені вихідні аби я з тобою побув

- Дякую їй за це — принцеса посміхнулась, я взяв її праву руку і поцілував її — так, а, що ти робиш?

- Та хочу з житлом розібратись

- Що ти маєш на увазі?

- Не знаю чи сподобається тобі моя ідея

- Яка ідея? — з непорозумінням запитала Ксеня і сіла.

- Я б хотів купити будинок... — я включив браузер і почав уважно дивитись на екран ноутбука, шукати сайти, на яких викладені на продаж будинки — великий будинок, щоб у Каті та Павла були свої кімнати. Як тобі така ідея, принцесо? — я подивився на Ксеню.

- Мені вона подобається. Але чи вистачить нам грошей на будинок?

- Принцесо, ти забула де і у кого я працюю? — я почав сміятись — Христя мені хорошу зарплату дає

- Я пам’ятаю — Ксеня посміхнулась — Костю, я навіть подумати ніколи не могла, що ти будеш працювати під керівництвом своєї колишньої

- Чесно, сам не думав. Думав лише як би від неї здихатись швидше. Швидше закінчити той проклятий коледж, щоб тільки її не бачити. Але життя таке цікаве, повернуло все на 180 градусів

- І не кажи оце. Тільки чому проклятий? Якщо б не той коледж ми б з тобою не зустрілись. І зараз би не були разом

- Хм, ти права... на 100 відсотків права— я подивився на кохану і поцілував її у щічку — так, ну, що, почнімо дивитись будинки?

- Давай — Ксеня притулилась до мене. А я лівою рукою її міцно обійняв. Я включив сторінку, де виставлені будинки на продаж. Ми почали дивитись. Будинки всі такі різні. У різних стилях. І звичайно з різними цінами. Я гортав стрічку і мені на очі потрапив будинок. Я відкрив іншу вкладку з цим будинком.

- Давай подивимось, що це за будинок — сказав я. Ми почали роздивлятись фотографії та опис будинку. Будинок дуже великий, але й красивий. Будинок з великою терасою, де можна поставити столик і влітку снідати на терасі. У будинку сім кімнат. Одна велика і шість менше. Кухня разом з їдальнею, дві ванні кімнати. Ну і звичайно ж велика вітальня. І ще він знаходиться практично біля озера. Озеро точно з будинку видно.

- Мені подобається цей будинок — сказав я

- Але навіщо нам такий великий?

- Завжди мріяв про великий будинок

- Серйозно? — Ксеня здивовано подивилась на мене.

- Так

- Але дивись скільки він коштує

- Так, дорого. Але у нас є кошти

- А якщо не вистачить?

- Візьмемо кредит. Але якщо чесно, то зовсім не хочеться — я почав сміятись.

- Ну, так — Ксеня уважно подивилась на екран — ти бачиш, де знаходиться цей будинок?

- Бачу. У Львівській області. Фільтр забув поставити, щоб у Одеській області лише були. Давай зараз поставлю і подивимось які в цій області є

Я поставив фільтр. Ми почали дивитись будинки. Все не те. Хоча три будинки нам сподобались. Вони також великі та красиві. Я їх заклав у закладки. І той, що ми подивились першим теж заклав про всяк випадок.

Ми дивились будинки довго. Навіть не помітив як пройшло дві години.

- Тепер треба дзвонити

- Ти дзвони, а я піду приготую щось на обід

- Добре, принцесо — Ксеня встала з ліжка та пішла на кухню. А я взяв телефон і почав дзвонити, щоб більше дізнатись про ці будинки.

Через півгодини ми сіли їсти. Ксеня приготувала картоплю з яєчнею. А я встиг за цей час поговорити з власниками двох будинків. З власником одного будинку в Одеській області і у львівській. А двом іншим я не додзвонився. Те, що я дізнався про будинок в одеській області мені не зовсім сподобалось. На сайті не написано головного. Будинок знаходиться у не дуже безпечному районі. А безпека це найголовніше. Не хочу, щоб з моїми янголятами щось сталося. А будинок, що у Львівській області сподобався. Власник приємний. Все докладно пояснив. Сказав, що озеро за декілька хвилин від будинку. І це мені подобається. Район безпечний, але єдине немає заднього дворика. Та це нічого недалеко є дитячий майданчик.

- Що там з будинками, щось дізнався?

- Угу. Додзвонився двом тільки. Те, що мені сказав власник будинку з одеської області зовсім не сподобалось

- А, що він сказав?

- Виявляється цей будинок найдешевший з цих чотирьох, бо він знаходиться у не дуже безпечному районі

- Не весело. А, що другий?

- Другий, той що у львівській області. Власник будинку сказав, що за декілька хвилин можна дійти до озера. Можна буде на пляж ходити. І недалеко є дитячий майданчик. А найголовніше там безпечно. Сказав, що сусіди привітні. Якась пара з сином живуть поруч. Що типу вони тільки-но переїхали жити у той будинок