17 глава "Примирення і вихідний"

17 глава

При вході в кав’ярню стоїть Христя з Ангеліною. Христя дивилась на Іллю, а на її очах з’явились сльози. Вони ось ось потечуть по щоках. В цей момент я подивився на Іллю. Він стояв дивився на свою дружину і посміхався. Та через декілька секунд підійшов до неї і міцно її обійняв. Христя відпустила руку доньки. Ангеліна стояла і нічого звичайно ж не розуміла. Тоді Оля підійшла до неї.

- Ангелінко, привіт — Оля присіла до племінниці і обійняла її.

- Привіт — тихо і майже не розбірливо сказала Ангеліна

- Підемо погуляємо — Оля взяла за руку племінницю і вийшла з нею з кав’ярні. Ілля і Христя навіть не звернули на них увагу. Вони досі обіймались, а потім почали цілуватись. Я в цей час сидів за стійкою баристи. І пив свою вже холодну каву.

- Ти пробач мене, що я так зникла

Ілля нічого не відповів їй, він лише міцно її обіймав.

- Я за тобою скучила — продовжила Христя

- Кохана, я на тебе не ображаюсь ― Ілля випустив Христю з обіймів ― ти мені пробач. Я дійсно не правий в цій ситуації. І вже її виправляю

- Як? — з непорозумінням запитала Христя

- Я влаштувався працювати у цю кав’ярню до Олівії

- Ким?

- По спеціальності, на якій вчився в Києві. Буду готувати випічку — Христя подивилась на мене і на Оллі.

- Це правда?

- Так. Ілля з після завтра працюватиме у кав’ярні

- І це не тільки завдяки Оллі — сказав я — ще завдяки Ксенії. Це вона порадила Оллі взяти Іллю на роботу

- Ну, що ж я можу сказати. Дякую вам — сказала Христя. Ілля не випускав з обіймів свою дружину. Христя раптом роздивилась зал і не побачила доньку — Ілля, а де наша донечка?

- Ем... не знаю

- Її забрала Оля, вони пішли гуляти — сказав я і посміхнувся

- Треба її попросити аби вона цілий вечір посиділа з Ангеліною. Хочу з тобою час провести. А завтра буду з Ангелінкою цілий день гуляти

- Ти серйозно?

- Цілком. Я ж все таки її тато. І повинен проводити з нею час — від цих слів Христя розпливлась у посмішці

- Ілля, то давай разом погуляємо. Якщо звичайно моя начальниця мене відпустить, дасть вихідний — я встав зі стільця і подивився на Христю. Вона не припиняла посміхатись.

- Авжеж, Костю. Ти заслужив на вихідний. А в офісі я сама розберусь

- Дякую

- А знаєш, Костю. Я навіть дам тобі два вихідні

- Серйозно?

- Так. Адже ти працював без мене і заслуговуєш на ці вихідні

- Дякую

- Ми напевно вже підемо

- Чекаю на тебе після завтра о дев’ятій ранку — сказала Олівія

- Так, звичайно

Христя та Ілля вийшли з кав’ярні. А Оллі подивилась на мене.

- Нічого так у них і справи

- Як бачиш. Я їх давно знаю. Вони взагалі підходять один одному. Якщо не будуть кожен свій характер проявляти у всій своїй красі

- А довго ти з Христею зустрічався?

- Два роки. Ілля з Христею були знайомі коли ми з нею зустрічались. Ілля якось мені сказав, що заздрив мені

- Що ти зустрічаєшся з Христею?

- Так. І як пам’ятаю, коли я сказав, що одружуюсь. Він якось так подивився на мене, думав, що я Христі пропозицію зробив. Але коли дізнався, що не Христі. То вираз обличчя його змінився

- Зрозуміло — Оллі посміхнулась — ти можеш про Іллю трохи ще розповісти

- Що саме цікавить?

- Чому він не закінчив вчитися?

- Його відрахували з інституту. Вчився погано. Але на скільки я знаю, то він десерти вміє робити. Щось розповідав, наче комусь на замовлення щось робив. І на скільки я знаю, Ілля наче сказав Христі, що піде вчитися у наступному році

- То він у мене не довго буде працювати?

- Цього я не знаю. Може буде поєднувати навчання і роботу. Поговориш з ним з цього приводу.

- Добре — у кав’ярню зайшли перші відвідувачі.

- Я напевно вже піду. Хочу до Ксенії заїхати — я поклав на стійку гроші за каву.

- Добре, передавай їй вітання

- Обов’язково — я вийшов з кав’ярні та поїхав до своєї коханої. Бачив її вчора, але скучив. І поки є можливість, я проведу час з нею. Може трохи прогуляємось на вулиці. Сьогодні погода хороша, навіть сонечко світить.

Я приїхав до лікарні та пішов до Ксенії. Зайшов у палату. У палаті Ксенія була вже не одна. До неї підселили якусь дівчину. По віку така як Ксенія. Але у неї незначна травма. Така яка була в мене.

Зайшов у палату Ксенія сиділа на ліжку і спілкувалась зі своєю сусідкою. Її ім’я я забув. Ксеня побачила мене і почала посміхатись.

- Привіт, дівчата — я посміхнувся, підійшов до принцеси і поцілував її у губи.

- Привіт, як у вас справи? Що там Ілля?

- Все добре — я взяв стілець і сів біля ліжка, на якому сиділа Ксенія — сьогодні були у кав’ярні. Ілля з після завтра працюватиме в Олівії. І ще Христя повернулась

- Повернулась?

- Так. Ледь не плакала. Сказала, що скучила за Іллею. Словом вони помирились

- Це добре. Рада за них

- Я теж. А ти як тут?

- Мені вже є з ким поговорити, коли тата немає. Ось розмовляємо з Еллою

- А тато коли приїде?

Ксеня подивилась на годинник.

- О третій, після обіду. Він сказав, що у нього якісь справи з’явились

- Зрозуміло

- Костю, коли ти діток до мене привезеш?

- Напевно, що вже після завтра. До речі, як ти дивишся на те, щоб зараз прогулятись у парку?

- Ем... ну, давай. Якраз свіжим повітрям подихаю — Ксеня встала з ліжка, одягла курточку, я їй допоміг одягти кросівки. Ми вийшли з палати. Я подивився на кохану.

- Будеш ходити сама чи візок візьмемо?

- Сама, хочу пройтись

- Добре

Ми вийшли на вулицю. Ксеня трималась за мене обома руками. Мені здалось, що вона боїться впасти, тому і тримається так міцно. Ми пішли у сторону парку. Ми йшли мовчки, я декілька разів подивився на Ксеню. Вона весь час посміхалась. Подобається коли вона у гарному настрої. Ксеня помітила, що я на неї дивлюсь.