16.2 "День з другом"

16.2 глава

Костя.

Ми зайшли у палату. Ксенія коли побачила нас сіла на ліжко. І як завжди посміхалась. Подобається її бачити у гарному настрої.

- Привіт — сказала вона

- Привіт, я прийшов не сам — я поцілував кохану у губи.

- Я бачу. Привіт Ілле, як справи?

Ми з Іллею взяли стільці і сіли біля ліжка Ксенії.

- Та таке, з Христею посварився. І все через те саме

- Зрозуміло. А ти не думав іншу роботу знайти?

- Так, де ж її зараз знайдеш? У мене ж освіти немає

- А на кого ти вчився у Києві?

- На кухаря

- Хм — Ксеня задумливо подивилась на Іллю

- Принцесо, ти що задумалась?

- Я зараз декому подзвоню, можливо я тобі допоможу з новою роботою

- Ти серйозно?

- Цілком — Ксеня взяла телефон і комусь подзвонила — привіт, як справи?.. О, то ти вільна сьогодні?... Заїдь до мене, будь ласка... Чекаю. Через 15 хвилин будеш вже?... О, так це добре — Ксенія поклала слухавку — хлопці, чого ви на мене так дивитесь?

- Кому ти дзвонила?

- Оллі. Ілля, розкажеш їй всю ситуацію, можливо вона візьме тебе на роботу

- Ким?

- У неї кав’ярня і вона замовляє звідкись випічку. Може будеш у неї працювати кухарем

- Добре

- Ксеня, думав розповідати тобі чи ні

- Що?

- Бачив вчора Віолу

- І, що вона?

- Вибачалась

- Серйозно? — запитала кохана

- Так. Сказала, що робила дурниці

- Навіть так? Ну, так посварити нас це була дурниця

- Про яку сварку йде мова? — запитав Ілля

- Коли ми з Костею почали тільки зустрічатись. Віола нас посварила...

- ...Тим що поцілувала мене при Ксенії. Потім вибачався — я подивився на принцесу

- Пам’ятаю те вибачення

- Як вибачався?

- Костя на пірсі зробив побачення

- Це так

У палату зайшла Олівія. Вона побачила нас і посміхнулась.

- Привіт всім — вона підійшла до Ксенії і обійняла її — що там мій тато повинен до тебе сьогодні приїхати?

- Ні. Він сьогодні на роботі. Тато мій сьогодні приїде. Казав, що о другій буде у мене — Оллі присіла на краєчок ліжка біля Ксенії. У палаті було лише два стільця.

- Зрозуміло. Дивись, я тобі тут сік апельсиновий привезла і тістечка

- Дякую. Оллі, у нас до тебе є розмова?

- Яка?

- Ти казала, що купуєш десь тістечка для кав’ярні

- Так, але краще б були фірмові, тільки де ж кондитера знайти

- Ти знайома з Іллею

- Знайома — Оллі подивилась на нього і посміхнулась

- Справа у тому, що він вчився на кухаря

- Справді?

- Так, але не закінчив вчитися

- Ти вмієш робити десерти?

- Вмію... торти, тістечка, морозиво. Все що завгодно

- Хм... це добре, може до мене підеш працювати?

- Але ж у мене немає...

- Нічого страшного. Ти зараз десь працюєш?

- Зараз я працюю барменом у клубі

- І платять там не багато?

- Ти права, не багато

- Мг, зрозуміло. Давай ти приїдеш до мене завтра і розберемося з твоєю роботою, якщо ти не проти

- Я не проти — Ілля посміхнувся — тільки я здається у тебе у кав’ярні ніколи ще не був

- Ми завтра разом приїдемо — сказав я

- Скучив за моєю смачною кавою?

- Так

- Я теж скучила — сказала Ксеня

- Наступний раз привезу тобі каву — Оллі подивилась на Ксенію

- Добре

Вечір.

Ми з Іллею приїхали до нього додому. Вирішили посидіти, порозмовляти і випити. Ми разом зробили бутерброди. І сіли за стіл. Ілля налив у чарки горілку. І ми випили.

- Костю — почав розмову Ілля — декілька років тому я навіть не міг подумати, що знову колись побачу Христю. А зараз... ― Ілля зітхнув ― я не уявляю своє життя без неї. Я її безмежно кохаю. Не хотів я з нею сваритись

- Я це розумію. З нашими дівчатами краще не сваритися. Адже можуть зникнути

- Хм — хмикнув Ілля — ти правий

- Мені іноді здається, що Христя і Ксенія чимось схожі

- Може тим що обидві виросли у селі

- І не тільки. Характери схожі. Коли ми з Ксенією почали зустрічатись. Мене при Ксенії поцілувала Віола. Я з Ксенією посварились через це. Ну, як посварились, вона так само як і зараз Христя просто зникла на декілька днів.

- І де ж була?

- Додому їздила. А я собі місця не міг знайти. Все думав де вона

- Хм — знову хмикнув Ілля — прям як зараз я — Ілля налив у чарки горілку

- Мг

- Давай краще вип’ємо — ми випили ще по чарці — скучив я за Христинкою. І за донькою теж. Христя думає, що я не люблю свою доньку. Але це зовсім не так... просто я не знаю як з нею поводитись — Ілля подивився на мене — у тебе теж є дочка, як ти з нею знайшов спільну мову?

- Я думаю, що достатньо знати, що подобається донці. Сядь просто пограй з нею і все. Я часто залишався дома з дітьми. Ми грались і таким чином я знайшов з ними спільну мову. Мені іноді здається, що я знаю про Павла і Катрусю більше, ніж Ксенія

- А у нас все навпаки. Як тільки-но Христя з Ангеліною повернуться, буду з Ангелінкою проводити більше часу. Буду надолужувати згаяний час поки ще не пізно

- Правильно

- Лиш би з ними все було добре — Ілля зітхнув і знову у чарки налив горілку. Але випити ми не встигли, бо почули як двері відчинились. Ілля підірвався зі стільця і швидким темпом пішов у коридор.

- Привіт, братику — почув я з кухні голос Олі. Я вийшов з кухні.

- Привіт, Оля — сказав я

- О, привіт. Не очікувала тебе побачити — вона посміхнулась — а де там моя племінниця? Ангелінко?!

- Немає її дома. Так само як і Христі

- А де вони?

- Не знаю, я посварився з Христею. Вона забрала доньку і кудись зникла. Куди не знаю

- Отакої — сестра Іллі подивилась на нього сумним поглядом, а потім обійняла Іллю — коли зникла?