16.1 "День з другом"

16.1 глава

Проснувся я через дзвінок свого телефона. Взяв телефон і подивився на нього “Принцеса”. Я ж обіцяв їй подзвонити, втомився тому і забув. Я взяв слухавку.

- Привіт, як справи?

- Привіт, ось приїхав, повечеряв і лежу відпочиваю. Майже заснув

- Ой, то я тебе розбудила?

- Так, але це нічого, принцесо. Почути твій голос перед сном це те що треба — я почув як Ксенія почала сміятися.

- То ти через це міцніше будеш спати?

- Угу

- Ну, добре, коханий. Відпочивай... пробач, що розбудила. На добраніч

- Нічого. На добраніч, принцесо — вона поклала слухавку. А потім я відкрив очі та подивився котра година. Ще тільки восьма. Я подумав, що треба подзвонити Христі. Сказати як пройшла зустріч та про Іллю. Тому я набрав номер “Христя”. Вона взяла слухавку майже зразу.

- Привіт — я почув її веселий голос

- Привіт, як справи?

- Все просто чудово. Ось у подруги зараз сиджу, гуляємо

- Це все добре звичайно...

- Як пройшла зустріч?

- Все пройшло добре. Всі проблеми... їх вже немає

- Це чудово, у тебе все?

- Ні. Почекай

- Що?

- Ілля... він хвилюється. Я його годину тому бачив. На ньому обличчя немає. На скільки я його знаю, то він такий як я

- У якому сенсі? — її голос змінився

- Я коли посварився з Ксенією, пив два дні поки її не бачив. Не виключено, що Ілля буде робити те саме

- Ем... прослідкуй тоді за ним, будь ласка. Раніше ніж у неділю я все-одно не повернусь

- Добре. Прослідкую...

- А, краще за все бери його з собою на зустрічі

- А, що я йому скажу. Чому він повинен зі мною їздити? Він обов’язково це запитає

- Ем... ну, скажи, що тобі важко чи щось типу того. О, точно. Скажи, що тобі потрібна його допомога, бо він мені допомагав у деяких питаннях

- Добре. Завтра тоді у податкову його візьму з собою

- Так, добре

- Ну, все гуляй. Не буду тобі заважати

- Мг... хорошого тобі вечора

- Навзаєм — я поклав слухавку.

Я подумав, що треба подзвонити Іллі. Попередити його, що завтра він буде всюди їздити зі мною. Я набрав номер “Ілля”. Друг взяв слухавку зразу.

- Привіт, Ілле

- Привіт — я почув його “стомлений” голос. Чутно було в його голосі, що він випив.

- У тебе завтра є робота?

- Я вільний завтра, а, що?

- Я знаю, що Христя...

- Що Христя? — перебив мене друг

- Що ти допомагав їй з деякими справами. Я сам не впораюсь зі всім. Допоможи, будь ласка

- Ем... добре

- Я буду чекати тебе завтра о дев’ятій біля твоїх дверей

- Мг... добре — він поклав слухавку. І все ж він випив. Хм... я не здивований цьому.

Ранок.

Я прокинувся через те, що хтось стрибав на ліжку на якому я спав.

- Татко, прокидайся — почув я голос Катрусі.

Я відкрив очі.

- Катрусю, не стрибай, я вже встаю

- Добре — донька зістрибнула з ліжка. Я сів на ліжко.

- Як себе почуваєте?

- Вже добре. Коли ми поїдемо до мами?

- Коли ви повністю вилікуєтеся. До мами хворими їхати не можна. Щоб мама не захворіла

Бабуся покликала діток на кухню. Я взяв телефон і подивився на годинник. Зараз лише сьома. Тільки-но я хотів покласти телефон на тумбочку як мій телефон задзвенів. Я подивився на телефон “Діана”. Я взяв слухавку.

- Привіт. Пробач, що так рано дзвоню

- Привіт, та я вже не сплю. Ти щось хотіла?

- Я їду у село. Якщо що за худобою я подивлюсь

- А ти надовго їдеш?

- На декілька днів. З Марком відпочити просто

- О, то Марк напевно радий

- Не те слово. Як почув, що ми їдемо у село. Почав сам збиратись — я почув сміх по ту сторону дроту.

- Зрозуміло. А коли саме їдете?

- Сьогодні. Вже ось збираємось. Нас Тарас завезе. А потім повернеться у місто

- Добре

- Ну, все бувай

- Ага — я почув гудки. Діана поклала слухавку. А я поклав телефон на тумбочку і почав одягатись. Мені чомусь здається, що Діана так само звільниться з цирку як і я. Чи вже звільнилась. Але нічого. І якщо вона дійсно звільнилась. Я впевнений, що вона швидко знайде собі роботу. Журналісткою буде працювати. Адже вона за першою освітою журналістка.

Одягнувшись, я вийшов на кухню. Побачив, що дітки сидять за столом і їдять сніданок. Бабуся їм готує вівсяну кашу. Її я так само ненавиджу як і манну кашу. Бабуся подивилась на мене.

- О, Костику. Вже прокинувся?

- Завдяки Катрусі — я погладив по голові доньку — вона мене розбудила. Стрибала по ліжку

Бабуся почала посміхатись

- Зрозуміло... Костю, я думаю, поїхати у село. Давно там не була. Не думаю, що Ярина у захваті наглядати за нашим господарством

- Не переживайте з цього приводу. Мені тільки що дзвонила Діана, сказала, що зараз збирається їхати у село з Марком. І нагляне за худобою

- Ой, як добре — бабуся посміхнулась.

- Залиштесь хоча б до того часу поки дітки не вилікуються, будь ласка. А то я на роботі один. А дітки, що будуть самі без нагляду... а до речі, де Маша?

- Добре Костику, залишусь. Вже поїхала на роботу

- Так рано? — зі здивуванням запитав я

- Вона сказала, що вона поїде до однієї клієнтки додому. А та живе на іншому кінці міста

- Зрозуміло

- Я приготувала манну кашу. Поснідаєш?

- Я манку не їм. З дитинства її ненавиджу

- То може яєчню приготувати?

- Давайте, а я піду вмиватись — я вийшов з кухні і зайшов у ванну кімнату. Почув як на кухню прибігли діти. Бабуся їх покликала пити чай з печивом. Діти останнім часом зранку п’ють чай з печивом. Бабуся їх балує. Адже печиво вона сама пече.

Я вмився і зайшов на кухню. Побачив на столі тарілку з яєчнею і дві чашки з чаєм. Бабуся сиділа за столом і пила чай.

- Сідай, Костику

Я сів за стіл. І почав їсти. Бабуся весь час дивилась на мене.