10 глава "Нова робота"

10 глава

Мої дітки вибігли до мене.

- Татусь! — крикнула Катруся. Я присів, вони кинулись мені в обійми.

- Вони скучили за тобою. Декілька разів питали де ти, і коли будеш

- Я їх заберу

- Добре. Вихователька сказала, що тобі треба з нею поговорити

- Так, звичайно. Я завтра їх сам завезу у садок — я посміхнувся — ну, що дітки підемо додому?

Вони стиснули мої руки своїми маленькими рученятами.

- Підемо

- Ми підемо вже

- Так, звичайно

Ми вийшли з квартири й пішли до себе додому. Ми зайшли додому. Я повісив дитячі курточки. Діти побігли мити руки.

- Дітки ви голодні?

- Ні, ми поїли у тітки Насті

- І, що ж їли у тітки Насті?

- Картоплю з котлетами

- Це добре, домили ручки?

- Мг — мугикнув Павло

- Біжіть тоді гратися у свою кімнату

Дітки побігли у кімнату. Як добре, що Настя їх покормила, адже у нас немає нічого. Але все одно прийдеться готувати. Тому я дістав овочі ще ті які дала нам бабуся. Дістав куряче філе. І почав готувати вечерю.

За годину я приготував вечерю. Запитав дітей чи хочуть вони їсти. Сказали, що ні. Тому я поїв сам. Потім зробив три чашки чаю. Заніс їх з печивом у вітальню. Ми сіли з дітками дивитись мультики й пити чай з печивом. Вони сиділи по обидва боки від мене. Я їх обійняв. Катруся майже залізла мені на коліна.

Ми просиділи за переглядом мультиків години дві. Потім я дітей вклав спати. І сам пішов спати. О десятій я ліг спати. І швидко заснув.

Ранок.

Я прокинувся, розбудив діток. Ми зібрались і поїхали у садок. Зайшли у коридор групи. Нас як завжди привітно зустріла вихователька.

- Доброго ранку, Костянтине Володимировичу

- Доброго ранку. Мені сказала сестра, що ви хотіли зі мною поговорити — діти тим часом переодягались.

- Так. У мене є до вас розмова

- Я уважно вас слухаю

- За місяць у нас буде свято осені. Ми готуємо спектакль. Ваші дітки беруть участь у цьому спектаклі. Ось даю вам ці віршики — вона мені дала папірець, на якому надруковані віршики — вам треба їх вивчити. Перший вірш Каті. Вона у вас молодець. Запам’ятовує вірші добре. Тому її вірш більше. А другий вірш Павла

- Добре, ми вивчимо ці віршики

- Ми переодяглись

- Біжіть у групу — діти підійшли до мене я їх обійняв — сьогодні після садочку поїдемо до мами. Добре?

- Так

Я поцілував їх у щічки. І вони побігли у групу.

- А, ще Костянтину Володимировичу

- Просто Костянтин

- Добре — вихователька посміхнулась — Костянтине, вашим діткам треба підготувати костюми на осінню тематику

- Добре, буде зроблено. Вибачте, мені треба йти

- Так, звісно

- Я приїду за дітками о четвертій

- Добре, тоді до вечора

Я вийшов з групи й пішов на вихід. Свято осені... весело. Не вистачало мені проблем. Так додалась ще одна. Але нічого, впораємось. Я сів у машину й поїхав до нашого дому. Бо через пів години треба зустрітися з Христею. А я хочу ще зайти додому. Взяти сумку.

За двадцять хвилин приїхав додому. Зайшов у квартиру. Взяв сумку. Вийшов з квартири та спустився на перший поверх підійшов до дверей квартири Христі. З квартири вийшов Ілля.

- Привіт

- Привіт, Христя сказала, що ти будеш працювати у неї замісником

- Так, бо звільнився з цирку. Не можу вже там працювати

- Зрозуміло, ну, Христя зараз вийде

- А ти на роботу?

- Так, за сорок хвилин почнеться моя зміна. Так, що мені треба бігти

- Добре, бувай

Щоб ви розуміли. Ілля працює у клубі барменом. Христя звичайно не в захваті. Але це хоча б якась робота. Але Ілля пообіцяв Христі, що піде вчитися в інститут. На кого він вчився у Києві. А він вчився на кухаря.

Ілля вийшов з під'їзду, а з квартири в цей час вийшла Христя.

- Привіт, готовий йти зі мною в офіс?

- Привіт, так. А він далеко? — ми вийшли з під'їзду

- Через два будинки від нашого

- Тобто пішки можна дійти?

- Так

Ми дійсно пройшли два будинки. Дійшли до наступного житлового будинку.

- І де офіс?

- Зараз почекай — ми підійшли до дверей біля якої була назва “Аптека”. Ми обійшли ці двері та підійшли до наступних дверей. Христя відкрила їх — входь

Я зайшов у приміщення. Всередині воно виглядало красиво. Красивий коридор салатового кольору шпалери. Біля однієї стіни стоїть стіл. Мабуть для секретаря. Далі стоїть кавоварка. А по обидві боки цієї кімнати є двері.

- Дивись — Христя показала на одні з дверей — це мій кабінет ― дійсно на дверях була табличка “Директорка Саніна Христина Олегівна” — а це твій кабінет. І вже є на них табличка, бачиш?

- Так — я посміхнувся. На дверях висіла табличка “Замісник директорки Горбань Костянтин Володимирович”

- Зайдемо у твій кабінет — Христя відкрила двері — входь — ми разом зайшли у кабінет. Я роздивився його. Подивився де мені треба буде працювати. Кабінет виглядав чудово — тут тиждень тому закінчили ремонт, меблі тут всі нові

- Мені дуже подобається

Христя посміхнулась.

- Це добре — кабінет виглядав чудово. При вході по ліву руку від мене стояла вішалка. По праву диван. Посеред кабінету лежав килим. А далі був красивий дерев’яний письмовий стіл та письмовий офісний стілець. А на столі стоїть ноутбук. По обидві сторони стола стоять крісла. Біля однієї стіни стояли книжкові шафи. А навпроти неї два вікна завішені жалюзями.

Ми пройшли до столу. Христя відкрила ноутбук.

- Тут поки що немає паролю. Зробиш його сам. Мені можеш не казати — вона посміхнулась

- А якщо мене не буде, а інформація, яка тобі потрібна буде у моєму комп’ютері знадобиться... краще я скажу тобі пароль

- І який же пароль?

- Мій, Ксені й наших дітей день народження

- Ем... це ж цифрами не буквами?