6 глава "Державний екзамен та кав’ярня Олівії"

6 глава

Червень. День останнього екзамену.

Літо.

Знову рутина. Ненавиджу рутину. Все однакове, нічого цікавого. Знову пари, лекції й семінари. Діти, дім, секція й танці. І все по колу. Єдине, що я закриваю свою секцію, адже буду шукати роботу.

Сьогодні у мене останній екзамен. Дуже хвилююсь, адже не хочу зіпсувати свої оцінки. Я йду на червоний диплом завдяки Ксенії. Чому? Тому що я читав завжди саме її конспекти. А вона писала їх добре. І почерк у моєї коханої дуже хороший, навіть коли вона писала швидко. Я б свій почерк не розібрав.

Я зараз стою біля аудиторії й читаю конспект. У мене через десять хвилин почнеться екзамен. Ксеня тим часом сидить з дітками дома. Вони там граються, а потім підуть гуляти на вулицю. А після мого екзамену ми всі разом поїдемо до Олівії в її кав’ярню. У неї сьогодні відкриття. Тому вона нас запросила.

Аудиторію відкрили і нас впустили у неї п’ять чоловік. Я був один з перших. Екзаменатор розкладав білети. А ми сіли за парти. Через п’ять хвилин він подивився на нас.

- Підходьте по черзі й тягніть білет

Я пішов тягти білет п’ятим.

- Білет номер дев’ять — сказав я. І почав посміхатись адже це моя улюблена цифра. Я сів за парту й почав читати питання. У мене посмішка на обличчі ще більше стала. Всі ці питання я дуже добре знав. Я почав писати. Іноді дивився на своїх одногрупників. У них були кислі обличчя, ніби лимон з’їли. Я написав відповіді й підняв руку.

- Вже готові відповідати?

- Так

- Підходьте до трибуни й відповідайте на питання

Я прочитав свої питання, потім почав відповідати. Екзаменатори почали мене слухати. Коли я відповів на питання. Мене попросили не виходити з аудиторії. Сказали, що через п’ятнадцять хвилин скажуть мою оцінку. А в аудиторію запустили одну мою одногрупницю, старосту. Я почав дивитись на неї. Ната взяла білет.

- Номер десять — вона сіла за парту. Почала читати питання. На її обличчі була така ж посмішка як і у мене сорок хвилин тому. Мене попросили підійти до екзаменаторів. Я підійшов до них.

- Горбань Костянтин, — екзаменатор зняв окуляри та подивився на мене — ви мене здивували — я не питав чому, бо розумів, що він скаже сам — написали все правильно, досконало... відповідь на сто відсотків правильна, у вас п’ятірка — екзаменатор посміхнувся — можете бути вільні

- Дякую — я підійшов до парти, взяв свою сумку й пішов з аудиторії. На мене подивились одногрупники.

- Як написав?

- Добре. Екзаменатори практично зразу кажуть, яку оцінку ви отримали. Ну, все мені вже час. Дружина й діти чекають — я посміхнувся й пішов додому.

Я приїхав додому. Ксенія зразу вийшла до мене. Підійшла і поцілувала в щічку.

- Як екзамен?

- Просто супер

- Яка оцінка?

- П’ятірка, екзаменатор сказав, що я на сто відсотків правильно написав

- Навіть так? Який ти у мене розумний

- Завдяки тобі й твоїм конспектам, принцесо, — я її поцілував у губи — готові їхати до Олівії?

- Так

Ми зібрались. Вийшли з квартир, а потім з будинку підійшли до машини. Дітей посадили у дитячі крісла.

- Можна за кермо сяду я? — запитала Ксеня

- Ну, добре — Ксеня сіла на водійське сидіння, а я біля неї. І ми поїхали. Я знаю, що Ксенія вже добре водить машину. Спочатку вона невпевнено їхала, а зараз вже з легкістю керує машиною. Єдине, що їй ще страшно, потрапити у затор. Тому, щоб не потрапити у затор зранку у дитячий садочок і у театр Ксенію завозить Артем. Але тепер це буду робити я, бо зранку не прийдеться їхати в інститут.

Ми швидко доїхали до кав’ярні. Ксенія припаркувала машину. Ми вийшли з неї й підійшли до кав’ярні. На якій була вивіска “Ми відкриті. Запрошуємо всіх охочих спробувати смачну каву зі смаколиками”. Я відкрив двері. Ми зайшли у кав’ярню. Олівія стояла за стійкої баристи. Вона побачила нас й посміхнулась. Ми підійшли до неї.

- Привіт, — сказала Оллі — дуже рада вас бачити. Що будете замовляти?

- Для дітей щось є?

- Какао з маршмелоу. Зробити?

- Давай, а нам два американо з вершками — сказала Ксенія й подивилась на мене

- Добре, зараз все буде. А поки можете сісти у залі — ми посадили діток за стіл, а самі пішли й сіли біля стійки баристи. Олівія за декілька хвилин пішла поставила діткам дві чашки какао з маршмелоу. Й підійшла до нас — вам американо з вершками?

- Так

Вона подивилась на нас. Я посміхаючись подивився на Ксенію й поцілував її у щічку.

- А, що це якийсь особливий напій для вас?

- Так — сказала Ксенія

- Чому саме американо?

Олівія почала робити каву.

- На нашому виходить другому побаченні, якщо я не помиляюсь ми пили американо з вершками

- Так, саме на другому. А потім до того як піти на пірс, коли я робив Ксенії пропозицію ми теж пили американо з вершками

- То виходить це ваш улюблений напій?

- Саме так — Олівія поставила дві чашки з кавою на поверхню.

- Тут навіть малюнок є?

- Так, вчилась робити малюнки. Поки що тільки сердечка, котиків й квіточки. Спробуйте

Ми зробили по ковтку кави.

- Смачно — сказала Ксенія.

- Може тістечко хочете?

- Ні, дякую

- Ксеня фігуру береже — кохана подивилась на мене й посміхнулась

- Ми рідко їмо солодке

- Діти я так розумію теж

- Так, їм ми дозволяємо максимум дві цукерки вдень... а зараз вони й так випили солодке какао з маршмелоу

Ми сиділи, розмовляли. Олівія відволікалась, бо робила каву іншим відвідувачам. Ми побачили як у кав’ярню зайшли Роман з Аліною. Так, цікаво вийшло, що коли Роман робив Аліні пропозицію, вона вже була вагітна. Але Роман про це не знав. І Аліна до речі теж цього не знала. А коли дізнались... це був для них сюрприз... словом вони щасливі. І Аліна виходить вже на четвертому місяці вагітності. Вони підійшли до нас тримаючись за руки.