5 глава "Свято у моїх принцес"

5 глава

Костя.

8 березня.

Місяць пролетів дуже швидко. Не встиг і оком кліпнути. Бо рутина вона затягує дім, діти навчання, секція і все це по колу. А ще у кінці цього місяця почнуться уроки танцю танго. Коли дівчата це сказали, я подумав, що це жарт. Але ні, це зовсім не жарт. Але так і бути. Заради Ксенії я готовий на все. Навіть танцювати цей танець з нею.

Але сьогодні у мене інша справа. Сьогодні у моїх принцес свято восьме березня. Ще тільки сьома, а я вже збігав за двома букетами квітів. Знаю цілодобовий магазин квітів. Купив там два букети різнокольорових тюльпанів. Хоча знаю, що Ксені подобаються троянди.

Я прийшов додому, приготував дві чашки чаю і два тістечка. Й пішов до своїх принцес. Катруся спить з мамою. Їй знову наснився жах. І вона цілу ніч спить з нами. Я зайшов у кімнату. Поставив тихенько тацю на тумбочку. Квіти поклав біля таці.

- Принцеси мої, прокидайтесь — сказав тихо я — Ксеніє, Катрусю прокидайтесь

Першою очі відкрила звичайно ж Ксеня.

- З восьмим березня, кохана

- Дякую

Ксенія поцілувала мене у губи.

- А, що ти там приніс?

- Сніданок у ліжко, і не тільки тобі

- Катрусі теж?

- Так, тому Катрусю треба розбудити

Ми разом розбудили донечку. Донечка прокинулась неохоче.

- Доню, з восьмим березня тебе — я цьомкнув її у щічку, а потім взяв квіти — це вам — я дав букет Ксенії, а потім Катрусі

- Дякую, любий

- Почекай, це ще не все — я поставив на ліжко тацю — чай з тістечками

Катруся сиділа посміхалась. Вони взяли чай і почали пити його і їсти тістечка.

- Що робити сьогодні будете?

- А, що?

- Я пропоную, вам сходити погуляти

Ксенія подивилась на мене.

- Хм... цікава пропозиція

- Підете?

- А у нас є вибір?

- Немає — ми почали сміятись

- А, ти, що робитимеш? — запитала кохана присьорбуючи чай

- У мене є інші плани

- Які?

- Це секрет

- Ти дивись, кожного року восьмого березня завжди маєш якісь плани — Ксеня почала сміятись ― Костянтине, ви мене дивуєте — Ксеня не переставала сміятись. Після цих слів я теж почав сміятись

- Дивувати, я вмію

- А робити сюрпризи ще більше вмієш.

- Як там кажуть “знаю, вмію й практикую”

- Ця фраза саме про тебе — Ксенія поставила чашку й поцілувала мене у губи, не дивлячись, що біля нас сидить донечка — думаю, що нам треба вставати, не знаю чи буде снідати Катруся — кохана погладила по голівці Катрусю

- Зроби сніданок, якщо захоче з’їсть

- Думаю, так і зроблю. А спочатку Катрусю, підемо вмиватись

- Піду розбуджу Павла

День почався добре, сподіваюсь, що весь день пройде так само добре. Я думаю, що поки дівчата будуть десь гуляти. Я з синочком для наших принцес приготуємо справжнє свято. Я зайшов у кімнату дітей. Павло лежав обличчям до стінки. Я сів на його ліжечко. І подивився на синочка.

- Павлику, вставай, прокидайся — я погладив по голівці синочка. Він неохоче розвернувся до мене.

За декілька хвилин він пішов вмиватись. А я пішов на кухню. Там вже Ксенія приготувала манну кашу. Катруся сіла їсти.

- Ви зараз поїсте й підете чи як?

- Так ще — Ксеня подивилась на годинник — о пів на дев’ята, думаю підемо о десятій. А поки поснідаємо пограємо з дітками у розвивальні ігри

- Добре — у кухню забіг Павлик. Сів на своє місце й почав їсти. Ми теж сіли снідати.

- Катрусю, — Ксенія подивилась на доньку — через півтори години ми підемо з тобою гуляти. Подумай куди саме ти хочеш піти

На Ксенію подивився Павло.

- А я?

- Синку, у нас є з тобою є інші справи — я йому підморгнув

- Ну, добре, — синок зітхнув — а буде цікаво?

- Дуже цікаво, обіцяю

Ми поїли. Я прибрав посуд. Адже у Ксенії сьогодні свято. Вона з дітками пішла у їх кімнату грати в ігри на розвиток логіки. Вони у нас розвивають пам’ять, ми вчимо з ними віршики. Катруся полюбляє вчити віршики. Їй це подобається. Мені щось здається, що донька захоче так само як і її мама виступати на сцені театру. Павло не любить вчити віршики, а ось грати в ігри на логіку це йому подобається більше. А ще вони вчаться красиво малювати.

Я помив посуд. І вирішив піти у кімнату до Ксенії й діток. Але не встиг вийти з кухні як почув дзвінок свого телефону. Я взяв його, це дзвонить Роман. Я взяв слухавку.

- Привіт, друже — почав розмову він

- Привіт...

- У мене до тебе є невеличке прохання

- Яке?

- Ми можемо зустрітися?

- На жаль ні, бо у мене є плани, але якщо хочеш приїжджай до мене

- Хм... добре

- Чекаю тебе за годину, хочу, щоб мої дівчата пішли гуляти

- Добре, без питань, тоді до зустрічі?

- Так, чекатиму тебе за годину — сказав я та поклав слухавку. Цікаво, що Роман хоче?

Дівчата почали збиратися йти гуляти. Одяглись, Ксеня собі зробила легкий макіяж. Вони вийшли з квартири. Я закрив двері. На мене подивився синок.

- Тату, ти казав, що ми щось робити будемо

- Так, синку, зараз вже будемо починати — тільки-но я це сказав, як в двері подзвонили. Я їх відкрив. На порозі стояв Роман.

- Проходь — Роман зайшов у квартиру, зняв верхній одяг. Ми пройшли на кухню. Сіли за стіл — давай кажи, що у тебе за справи. А то я своїм дівчатам хочу до вечора приготувати сюрприз

- Я хочу зробити пропозицію Аліні — Роман подивився на мене

- Серйозно? Наважився?

- Так, я розумію, вона давно хоче цього

- Це було зрозуміло вже давно. То, що ти хочеш, щоб я допоміг тобі приготувати щось?

- Так, можеш підказати як його краще зробити. Твою пропозицію Ксенії, я пам’ятаю. Але ж я не буду повторювати, та й погода не дозволяє цього зробити

- Хм... у тебе самого є якісь ідеї? — я встав відкрив холодильник. Дістав звідти потрібні інгредієнти на торт. Вчора ходив у магазин. Купив потрібні продукти.