3.2 глава "Будній день"

3.2 глава

На годиннику вже 17:40. Ми зайшли сміючись у квартиру. До нас вийшла Ксенія. Вона посміхнулась.

- Привіт, як погуляли?

- Привіт, погуляли добре, по сходах ходили

- Яких сходах?

- Потьомкінських сходинках — сказав я

- Вау, так їх багато, ноги не болять?

- Зараз ні, може завтра будуть боліти — сказала Оллі та зняла пальто

- Зрозуміло, давайте швиденько, мийте руки та гайда вечеряти

- А як там діти?

- Вони вже поїли, граються у кімнаті

Ми з Олівією помили руки. Ксенія приготувала вечерю. На вечерю вона приготувала пюре і відбивні. Ми сіли їсти. Розповідали Ксенії як ми погуляли. Вона тільки слухала та посміхалась. Сподіваюсь вона не приревнувала мене до сестри.

Ксенія.

Я сиджу, слухаю як вони з захопленням розповідають про свою прогулянку. А мені не дуже весело від цього. Але ревнувати свого чоловіка до сестри це напевно безглуздо. Бо впевнена у Кості.

Ми доїли. Костя пішов грати з дітками. А я залишилась на кухні з сестрою. Вона допомогла мені переставити брудні тарілки у раковину. Поставила грітися чайник. Сьогодні не встигла спробувати її каву. Тому вона сказала, що зробить її нам зараз. А я якраз купила тістечка. Їмо солодке рідко, а зараз захотілось з’їсти тістечка. Я помила посуд, а Оллі якраз зробила нам каву.

Ми сіли за стіл. Я подивилась у чашку.

- Ммм навіть пінка є — я посміхнулась

- Спробуй — я зробила маленький ковток кави

- Смачно... дуже

- Подобається?

- Так, ти молодець

- Дякую... — Олівія посміхнулась і подивилась на мене — Ксеніє, тобі так пощастило з чоловіком, мені б такого

Я подивилась на сестру.

- Ні. Ти не подумай... я вже казала це Кості і тобі скажу

- Що саме казала?

- Я не така як моя молодша сестра... я не відбиваю чоловіків у сестер

- А вона, що?

- Так, вкрала у мене чоловіка

- Як?

- Я з ним почала зустрічатись, два роки зустрічалась. Він навіть мені пропозицію зробив, весілля повинно було бути через два місяці. Але мабуть не судилося — я побачила, що сестра мало не заплаче, я на її руку поклала свою — я застала їх разом, але я зовсім не така. Мені не потрібні чиїсь чоловіки

- Люба моя, заспокойся... візьми тістечко — сестра почала сміятись

- Знаєш, що Костя сказав, коли я мало не заплакала

- Що?

- Що у мене сльози перетворяться у лід — я почала сміятись

- Знаю, що заспокоювати він вміє, але такого від нього ще не чула — ми взяли тістечка та почали їсти — а яка це сестра, можеш фотографію її показати

- Так, можу... — Оллі дістала з джинсів телефон — ось вона — я побачила на фотографії брюнетку з карими очима та з яскравим макіяжем. По зовнішністю Оллі і ця її сестра протилежні одна від одної.

- А, як її звати?

- Софія, всі її називають просто Софі

- Хм... красива, але не така як ти

- Я красивіша?

- Так

- Ммм, дякую — Олівія посміхнулась — я її ненавиджу

- Я не здивована ― сказала я. У мене задзвенів телефон, я подивилась на нього. Це дзвонить Христя — мені треба відповісти

- Так, звісно

Я взяла слухавку.

- Привіт — я зразу почула веселий голос Христі

- Привіт

- Що робиш?

- Розмовляю з сестрою, каву п’ємо, а, що?

- Можна я до вас приєднаюсь, бо одній сумно

- А де Ілля з Ангеліною?

- Вони поїхали до його мами, то як?

- Заходь, звичайно завжди рада тебе бачити

- За декілька хвилин буду у тебе

- Ага — подруга поклала слухавку.

- Хто це був?

- Христя, пам’ятаєш?

- У неї чоловік Ілля й донька Ангеліна

- Правильно пам’ятаєш

- Я з Іллею сьогодні познайомилась у спортзалі

- Серйозно?

- Так, він зразу помітив, що у мене є акцент

- Так, у тебе трохи є акцент, але це нічого, це мило якось — у двері подзвонили. Я пішла відкривати. Відкривши двері, я побачила, що на порозі стоїть Христя.

- Проходь, дорогенька — ми обійнялись. І зразу почули голос Кості.

- Ксеніє, до нас хтось прийшов?!

- Христя — Костя вийшов до нас

- Привіт, Христинко

- Привіт

- Чого стоїш проходь на кухню — сказала я. Ми всі пройшли на кухню. Христя подивилась на Олівію.

- Христю, познайомся, це моя двоюрідна сестра, Олівія

- Приємно познайомитись — сказала Христя

- А, ти Христя?

- Так

- Я вже багато про тебе чула — ми всі сіли за стіл

- Звідки?

- Ксенія й Костя про тебе розповіли

- А, точно, Олівія сьогодні познайомилась з Іллею

- Де?

- У спортзалі

- А ну так, знаю, що він там сьогодні був, до речі я тут принесла — Христя дістала з пакету вино — будете?

- Я буду — сказала Олівія

- Олівія смачний глінтвейн робить, тільки у нас інгредієнтів потрібних немає — сказав Костя

- Це не проблема, можна замовити доставку, бо йти у магазин я не хочу

- Оллі, приготуєш глінтвейн, якщо замовимо інгредієнти?

- Залюбки — Олівія посміхнулась — знаєте, я взагалі дуже рада, що у мене з’явились такі сестри й друзі. Бо свою сім’ю я ненавиджу... окрім тата

Костя почав замовляти ті інгредієнти, які треба для глінтвейну. До нас прибігли діти. Вони побачили Христю

- Тітка Христино, а де Ангеліна?

- Вона з татом у своєї бабусі

- Шкода

- Ви хотіли її побачити? — Христя посміхнулась

- Дуже

- Тоді, я думаю на вихідних зустрінетесь, пограєте, якщо ваші батьки не проти — діти подивились на мене й Костю благальним поглядом

- Ми не проти — сказала я — адже так, Костю?

- Так, ми не проти... скоро буде доставка, а зараз дітки давайте, подивимось якийсь мультик — він взяв дітей за руки й вийшов з ними з кухні.

- Костя так добре ладить з дітьми... люблячий тато — сказала Христя