Друга частина 1 глава "День народження діток"

1 глава

Чотири роки потому.

Я дивлюсь на Ксеню, яка грається з нашими янголятами. Вони всі бігають по кімнаті, грають в доганялки. А я в цей час згадую, що було чотири роки тому. Як наші діти з’явились на цей світ так сказати.

Після слів Ксенії “я вагітна” я був дуже щасливий до пори до часу. Чому так? А справа у тому, що вагітність Ксенії проходила важко... я тоді подумати не міг, що таке може статися з нами, а саме з Ксенією. Не знаю, що саме вона відчувала, але у мене погані емоції прям зашкалювали. І це на жаль не перебільшення. А вся справа в тому, що коли Ксеня була на другому місяці вагітності це виходить перший триместр у неї ледь не стався викидень. Тоді я згадав про Настю, яка так само лежала у лікарні через загрозу викидню.

Цей період для нас був важким. Я б сказав дуже важким... для мене психологічно, а Ксенії не тільки психологічно, але й фізично. Не уявляю, що і як їй було боляче... Вона лежала у лікарні приблизно місяць... тоді ми дізнались чому це так воно виходить. Ми дізнались, що у нас буде двійня. Організм і тіло Ксенії не були готові до такого навантаження. Нам лікар, чесно вбив би його, запропонував від одної дитини позбутися. Мовляв так Ксенії буде легше. Але я не розумію, що таке дійсно можна зробити?

Останні два місяці Ксеня пролежала в лікарні і я до неї їздив кожен день без виключень. Після пар я їздив до неї і сидів у неї дуже довго. Ксеня ще мене і виганяла. Казала, чому ти сидиш у мене, а не вчиш конспекти. А я не хотів нікуди їхати. Не хотів і все...

Коли почались пологи, я тоді був на іншому кінці міста. У мене якраз був екзамен. Який я швидко здав, навіть оцінку не дізнався. Яка вона в мене. Я одразу поїхав до своєї принцеси. Порушуючи всі правила дорожнього руху. Тому наткнувся на поліцію. Так, мені виписали штраф і я після того теж поїхав дуже швидко. Приїхавши у лікарню. Мене звісно не пропустили до неї. Тоді я через заборону, побіг шукати де там моя Ксеня. І знайшов. Я вмовляв медсестру впустити мене. Напевно Ксеня почула мій голос, тому що крикнула прям на весь кабінет такі слова “Впустіть його... благаю!!!” І мене впустили. І до кінця я був з нею. Коли лікар дав мені на руки донечку, чесно плакати дуже хотілось... я не зміг стримати сліз, тому дійсно плакав. Діти народились здоровими.

Після пологів Ксеня з дітками лежала у лікарні ще два тижні. І я так само приїжджав до неї і наших діток кожен день. Тоді я Ксенії сказав, що я не хочу, щоб у нас ще були діти, адже бачити як вона мучиться я більше не зможу. Ксеня тоді посміхнулась і сказала, що повністю зі мною згідна.

- Костю, приєднуйся до нас — крикнула, сміючись моя кохана

- З задоволенням — ми почали біситися разом. Я підбіг до них і ми всі разом почали бігати по кімнаті. У кімнату зайшла бабуся. Мабуть почула крики дітей.

- Що тут коїться? — запитала бабуся

- Бісимось — сказала Ксенія

Бабуся після її слів почала сміятись.

- Краще ходімо на кухню. Там вже прийшли Діана з Тарасом із сином. Діти почули це і побігли зустрічати свого друга.

А так, забув сказати. У нас з Ксенією донька і син. Їм сьогодні виповнилось по чотири рочки.

- Катрусю, Павле, ми вас вітаємо з днем народження — почув я голос Діани. Ми з Ксенією вийшли до них. Діана з Тарасом якраз знімали свої пальта. Я підійшов до Тараса і ми потиснули один одному руки.

- Привіт — сказав я

- Привіт. На вулиці так холодно

- І снігу по коліна, — сказала Діана — ледве дійшли. Тарас ніс Марка на руках.

З кухні вийшла Ксеня і підбігла до Діани. Вона якраз зняла чоботи.

- Привіт — вони обійнялись

- Привіт, проходьте на кухню.

Ми всі пройшли на кухню. Діти вже сиділи за столом і пили сік. Який бабуся з Ксенією зробили влітку. Ксеня ціле літо просиділа у бабусі з дітьми. А я був у місті спочатку здавав екзамени, а потім працював. У мене є своя секція, де я навчаю дітей акробатиці. У минулому році влітку. Моя одна з учениць була на конкурсі. І вона зайняла перше місце. Пишаюся нею. До речі, її також звати Ксенія.

Ксеня до цих пір грає у театрі. Але на літо вона взяла невеликий перепочинок. І з Діаною і з дітьми були у селі. А я вчусь на четвертому курсі. І потім ми з Ксенією будемо шукати роботу по спеціальності.

Ми всі сіли за стіл. Поклали собі у тарілки їжу. Я налив всім, окрім дітей звичайно ж... налив вино. І ми зробили по ковтку. А потім почали їсти. У хату хтось зайшов. Бабуся вийшла з кухні.

- Привіт, бабусю — почули ми голос Маші

- Привіт

- А де там наші іменинники? Катрусю, Павле!

Діти зірвались з місця і побігли до тітки Маші. Я з Ксенією вийшли у коридор також. Маша присіла до дітей і обійняла їх. А потім витягла з пакету два подарунки. Катрусі ляльку Барбі, а Павлику машинку, про яку він мріяв. Діти поцілували у щічки Машу. Маша зняла верхній одяг.

- Дякуємо — крикнула Катя і вони побігли у кімнату. Покласти подарунки до інших подарунків. А ми всі пройшли на кухню. Сіли за стіл. Бабуся поставила ще одну тарілку, виделку та келих для Маші. Я налив Маші вино і ми всі випили по ковтку.

- Чому сама? Де Артем? — запитала бабуся

- У нього робота, але обіцяв приїхати завтра. У мене зустрічне питання. Де дядько Андрій?

- Він теж працює — бабуся подивилась на годинник — повинен вже їхати додому

У Маші та Артема теж змінилось життя. Артем переїхав в Україну. Не став шукати роботу. А відкрив свою фірму. Не знаю правда чим він займається, але каже, що справи йдуть добре. Маша працює по спеціальності. Вона сімейний психолог. Орендувала невелике приміщення біля дому й працює там. Дядько Андрій знайшов роботу в смт у поліклініці. Та їздить кожен день туди, окрім вихідних на автобусі.

Діти сидять з нами за одним столом. І саме навпроти мене. Я дивлюсь на них. Катруся копія Ксенії. Єдине, що очі схожі на мої. Такі ж темно-карі. А Павлик схожий на мене й також про очі. Вони схожі на очі Ксенії. Такі ж сірі й блискучі. Діти просто наші копії. Ксенія навіть Катрусі робить таку ж зачіску як і собі. Недавно Ксенія пішла у театр рано. І сказала мені зробити зачіску донечці. Я робив її хвилин тридцять. Дочка сиділа спокійно без ніяких капризів. Не кричала “Тато, мені боляче”. Зараз я навчився робити цю зачіску. І тепер донечка просить, щоб саме я їй робив зачіску. Це так приємно.