Пролог

— Ти, звісно, помітно погладшала, — нарікає Свєтка, роблячи виміри талії, стегон і грудей. — З проєктами як зараз? Ніхто не помітив?

— Поки ні.

— Ну-у-у, усього пара сантиметрів, — вона стенає плечима. — Багато їси?

— Останнім часом хочеться.

Вона киває й сідає за стіл, показуючи мені на стілець поруч. Щось пише. Я ж поглядаю на годинник, готова будь-якої миті зірватися. За дві години в мене зйомка, а треба встигнути дістатися студії й навести красу. Але головне, влізти в сукні, які шили за мірками, знятими місяць тому. Відчуваю, буде чути тріск тканини на моїй дупі, що раптом округлилася.

Я не знаю, чому почала гладшати. Адже все було гаразд, я дотримувалася дієти, та й не пила. Моделям взагалі пити майже ніколи не можна: набряки, за якими слідує опухлість шкіри, нікого не прикрашають. Максимум, який я могла собі дозволити — келих червоного сухого, та й те, потім доводилося відпрацьовувати його в залі. Винятками ставали вихідні тижні, коли не було зйомок і не треба було себе мучити.

Такі тижні були давно. Точно не останнім часом. Тому причин різкого стрибка ваги та об’ємів я не бачила. Може, настав час змінити харчування?

— Розпиши мені поки те, що ти їси, — Свєта простягає аркуш і ручку. — Хочу зрозуміти, що треба змінювати. Приберемо, додамо, ти не хвилюйся.

— Угу.

Я швидко розписую свій раціон, перечитую і простягаю їй аркуш. Протягом останніх років десяти моя довіра до Світланки тільки зросла. Вона зробила з мене цукерку, довела моє тіло до ідеального стану. Не без допомоги масажів та спорту, звісно, але харчування має бути основою. Воно й було. Я чітко дотримувалась її інструкцій, складала собі раціони на основі її рекомендацій. Останній тиждень також. Може, настав час змінювати спеціаліста?

— Ти так на мене дивишся, — сміється вона. — Не в дієті річ, якщо ти все це їла й не порушувала. Гормони б тобі здати. Я направлення до спеціалістів напишу. Стреси були?

— Жартуєш?

Без стресів у моїй роботі не обійтися. Невдоволені обличчя замовників, колючі зауваження й тонни образ у мережі — лише мала частина того, через що мені доводиться пройти.

— Я раніше від стресів не гладшала, Свєт. Це інше.

— Може, й інше, — погоджується. — До лікаря підеш?

— На воді посиджу.

До лікаря мені ніколи. Та й не так усе критично. Ця пара сантиметрів не така жахлива, головне, не набрати більше.

— Дарма, — вона хитає головою. — Можеш набирати далі.

— Сплюнь. До лікаря поки що немає часу. Ти пиши мінімальний раціон поки що, а за тиждень подивимося.

Світланці моя ідея не подобається, але вона пише. Розуміє, що я зараз справді не можу бігати до лікарів.

— Ось тут рекомендації. Не їж менше, будь ласка, — просить, благально дивлячись на мене. — Буде гірше.

— Та зрозуміла я.

Швидко забираю зі стола аркуш і, прихопивши сумочку зі стільця, біжу до дверей. Роботи сьогодні занадто багато, щоб залишатися на дружню бесіду ще хоча б на кілька хвилин.

— Стривай, Сонь.

Свєтік зупиняє мене біля самого виходу. Я навіть двері встигаю відчинити, але одразу ж заплескую їх і вичікувально дивлюся на неї.

— Тест на вагітність в аптеці купи й зроби.

— Свє-є-єт, — гарчу. — Я думала щось серйозне. Бувай.

Я махаю їй рукою й тікаю. Тест на вагітність. Смішна така. Вже що-що, а вагітність від банального набору ваги я б відрізнила, та й цикл у мене нерегулярний, щоб перейматися з приводу вагітності. Можна, звісно, зателефонувати Ромі, щоб переконатися в захисті, але я в ньому впевнена на всі сто.

— Обережніше, дівчино, — гарчить чоловік, який різко налетів на мене позаду й мало не збив з ніг. — Втупляться у свої телефони, чорти б їх побрали!

Я бурмочу вибачення і виходжу зі ступору. Знайшла привід для хвилювань, чесне слово. Зависла на вагітності, якої у принципі не може бути. Свєтік помилилася, я п’ю протизаплідні, Рома захищається, у такій ситуації взагалі неможливо завагітніти.

Уже біля автомобіля намагаюся опанувати себе й рішуче сідаю за кермо. Мене вибили з колії слова Свєти про можливу вагітність. Навіть думати не хочу, що це реально, тому дорогою до студії зупиняюся біля аптеки й беру п’ять різних тестів. Провізор і оком не змигне, мовчки пробиває тести, складає їх у гарний блакитний пакетик із червоним хрестом посередині. Мабуть, таких істеричних та нервових потенційних вагітних у них багато, якщо вона не дивується моїй покупці.

Дорогою до студії надходить повідомлення від Роми:

Зустрінемося сьогодні? Хочу тебе побачити. У мене вільний весь вечір та ніч, можемо сходити до ресторану.

Я зітхаю, тому що не можу похвалитися вільним часом. У студії доведеться зависнути до пізньої ночі, добре, якщо знайду в собі сили приїхати додому й не заснути прямо на м’якому дивані для відвідувачів. Прошу Сірі надіслати Ромі надиктоване повідомлення:

Вибач, сьогодні не можу. До півночі буду на зйомках. Може, завтра? Я зранку вільна.