ПРОВІДНИК МІЖ СВІТАМИ

Картина "Жінка зі Сну" виявилася не просто витвором мистецтва, а могутнім артефактом, що пов'язує світи. У момент, коли художник Натан Байкер вдихнув у неї життя за допомогою живих фарб, він сам того не підозрюючи створив магічний вузол між планетою Земля і королівством Астрае.

Ця картина стала дзеркалом, через яке Астрае могла бачити фрагменти життя Землі. Коли вона вперше відчула дивний зв'язок із іншим світом, її тягнуло до цього джерела магії. У моменти, коли вона дивилася у свої зоряні очі у відбитку, вона раптом починала бачити Землю — міські вулиці, людей, їхні емоції та почуття. У глибині душі вона знала, що цей зв'язок був невипадковим, і картина була ключем до розкриття її минулого.

Цей магічний вузол був стародавнім та потужним, створеним задовго до появи Астрае та Натана Байкера. Легенди говорили про давніх чарівників, які могли поєднувати світи за допомогою артефактів, створюючи мости між реальностями. Однак згодом ці мости зруйнувалися, і лише кілька артефактів зберегли свою силу. Картина "Жінка зі Сну" виявилася одним із таких артефактів, відтвореним у новому образі завдяки Байкеру.

Щоразу, коли картина з'являлася у новому місці Землі, її магія привертала увагу як людей, а й магічних істот, які ховаються у тому числі. Багато хто намагався зрозуміти її силу, але ніхто не міг наблизитися до розгадки таємниці. Лише сама Астрае, через цей магічний вузол, могла проникнути у сутність картини та зрозуміти її справжнє значення.

Картина була не просто вікном у інший світ. Це було дзеркало, через яке Астрае могла не лише спостерігати за Землею, а й взаємодіяти з нею. У моменти, коли її сили були на піку, вона могла навіть впливати на те, що відбувалося з того боку. Наприклад, на Землі починалися незрозумілі погодні явища, коли Астрае намагалася розбудити сили картини. Іноді люди, які підходили до картини надто близько, бачили дивні сни про далекі зірки та інші світи. Ці сни породжували безліч чуток та легенд, і картина стала відома як "Жінка зі Сну".

Астрае розуміла, що картина була не просто частиною її шляху, а й провідником, який міг допомогти їй відновити втрачені спогади. Щоразу, коли вона концентрувалася на картині і бачила Землю, її душа ніби відгукувалася це бачення. Вона відчувала, що саме через цей артефакт вона зможе знайти відповіді на запитання.

Під час своїх мандрівок Астра все частіше помічала, як її видіння Землі ставали ясніше. Вона починала впізнавати людей, яких бачила у картині, їхні обличчя та імена, хоча ніколи раніше їх не зустрічала. Ці видіння ставали дедалі важливішими для її подорожі, і вона почала розуміти, що ключ до її минулого ховається десь на Землі. Можливо, Натан Байкер був не просто художником, а кимось, хто мав особливе знання або навіть був пов'язаний з її світом.

Астрае вирішила, що її наступним кроком буде знайти спосіб проникнути у світ Землі через картину. Вона повинна була дізнатися, як цей магічний вузол між світами був створений, і знайти спосіб відновити його силу, щоб пройти цим мостом і знайти свої відповіді.

Для цього їй потрібно було повернутися до місця сили, де її предки створили цей вузол. Це було стародавнє святилище, приховане у горах її світу, де колись перетиналися межі реальностей. Астрае знала, що саме там вона зможе знайти першу нитку, яка веде до таємниці її минулого та до розгадки картини.

У цьому святилищі вона сподівалася знайти стародавні манускрипти та артефакти, які могли б допомогти їй відновити магію вузла та зв'язатися із Землею безпосередньо. Але вона також знала, що це місце приваблює як її, а й тих, хто бажає її сил. Їй треба було зустрітися віч-на-віч з тими, хто полював за нею, і пройти через випробування, які ставлять під загрозу не тільки її життя, а й долі всіх світів.

Ця картина тепер стала для неї не просто вікном в інший світ, а й мостом до її минулого та майбутнього.

***

З появою картини "Жінка зі Сну" на Землі розпочалася нова епоха таємниць та інтриг. Картина, яка могла зникати і з'являтися в найнесподіваніших місцях, привернула увагу не лише колекціонерів та поціновувачів мистецтва, а й людей, чиї мотиви були набагато темнішими та небезпечнішими.

Першим, хто зацікавився картиною, була старовинна організація, відома як "Орден затемнення". Це стародавнє суспільство, чиє коріння сягає Середньовіччя, завжди шукало артефакти, здатні дати владу над часом і простором. Вони вірили, що такі артефакти можуть допомогти змінити хід історії та встановити свій лад у світі. Коли чутки про картину досягли вух, вони негайно почали полювання за нею. Для них картина "Жінка зі Сну" була не просто витвором мистецтва, а ключем до стародавніх знань, втрачених століттями тому.

Орден затемнення направив своїх найкращих агентів на пошуки картини. Ці люди були досвідченими слідопитами, які вміли розпізнавати магічні сліди та знаходити артефакти, навіть якщо ті ховалися у найзахищеніших місцях. Вони знали, що картина переміщалася, і що її магія була нестабільною, але це лише підігрівало їх інтерес. Щоразу, коли вони майже знаходили її, картина зникала, ніби граючи з ними у хованки.

Паралельно з цим, картина зацікавила одну із найзасекреченіших наукових організацій – "Інститут Хроноса". Це співтовариство вчених і дослідників, які працюють на урядові та військові структури, займалося вивченням можливостей управління часом та простором. Вони почули про картину через свої зв'язки з колекціонерами та розпочали власне розслідування.

Інститут Хроноса вважав, що картина може бути порталом для інших вимірів або навіть інструментом для переміщення в часі. Вони мали намір отримати її для своїх експериментів, щоб використовувати її силу в наукових та військових цілях. Організація готова була на все, щоб здобути картину, включаючи шантаж, підкуп і навіть викрадення тих, хто міг знати її місцезнаходження.

З кожним днем ​​полювання за картиною ставало все більш інтенсивним. Організації стикалися одна з одною, створюючи безліч конфліктів та інтриг. Ті, хто володів картиною хоча б на короткий час, швидко розуміли, що вона притягує до себе не тільки замилування, а й небезпеку. Деякі люди, знайшовши її, невдовзі зникали за загадкових обставин, інші намагалися приховати її, усвідомлюючи, що вона принесе їм спокою.