ЗІРКОВА ПРИНЦЕСА

Тим часом, у далекому магічному світі, оповитому таємничими енергіями та давніми силами, Астрае прокидалася у своєму розкішному палаці, оточена величними горами та яскравими зірками, які щоночі світилися над її королівством. Її світ був сповнений чаклунства та незвіданих таємниць, але в останні дні її сни ставали все більш тривожними.

Щоночі їй снилися дивні видіння — неясні образи, фрагменти незнайомого світу, де небо було іншого кольору, а люди носили дивний одяг. Вона бачила обличчя, яких ніколи не зустрічала, і чула голоси, що говорять незрозумілою мовою. Але найбільше її вражало одне бачення — її власне обличчя, відбите живими фарбами на величезному полотні, перед яким стояли незнайомці і дивилися на неї з подивом і страхом.

Астрае не могла зрозуміти, що це за видіння. Вона відчувала, що вони були не просто сновидіннями, а чимось більшим посланнями з інших світів. Її магія не могла пояснити природу цих видінь, і всі спроби зрозуміти їх за допомогою давніх заклинань та мудрих радників не дали результатів.

Але одного разу, прокинувшись після чергового тривожного сну, Астрае відчула щось незвичайне. У її покоях витала дивна енергія, і повітря було просякнуте ледве вловимим ароматом невідомого світу. Тоді вона зрозуміла, що її шлях тільки починається. Відповіді, які вона шукала, було знайдено далеко поза її королівства.

Зібравшись із духом, Астрае вирішила вирушити у подорож. Вона мала з'ясувати, що означають ці бачення, і чому її зображення виявилося частиною іншого світу. Її чекала небезпечна і повна загадок пригода, в якій їй доведеться дізнатися правду про свій зв'язок з невідомим художником на далекій планеті Земля і про те, як їхні долі переплелися на такій далекій відстані.

Астрае ще знала, що її подорож змінить як її власну долю, а й долю цілих світів. Їй доведеться зіткнутися з магією, яку вона ніколи не бачила, і зустріти тих, хто, можливо, знає більше, ніж вона сама. І, можливо, якось вона дізнається, що сталося з тим, хто одного разу зобразив її красу на загадковій картині.

***

У світі, де магія і реальність переплітаються у нескінченному танці, де заклинання підкоряють стихії, а зірки розмовляють мовою стародавніх богів, жила принцеса на ім'я Астрае. Її королівство було оточене безмежними просторами, заповненими таємничими істотами та давніми артефактами, про які складали легенди. Однак найзагадковішою з усіх легенд була історія самої принцеси.

Астрае була відома своєю незвичайною красою та загадковими очима. В її очах ніби відбивалися безкраї всесвіти, і будь-хто, хто глянув у них, міг побачити далекі зірки, планети, і навіть подорож у часі. Люди говорили, що в її погляді можна побачити майбутнє, минуле та справжні наміри тих, хто насмілювався зазирнути їй у вічі. Але цей дар, ця велика сила, була для неї такою самою секретом, як і для інших.

З самого дитинства Астра не знала ні своїх батьків, ні справжнього походження. Її виховали у палаці старовинні маги та наставники, які казали їй, що вона є спадкоємицею стародавнього роду, який має велику магію. Але на питання про те, хто були її батьки і чому вона не пам'ятає свого минулого, наставники завжди відповідали ухильно, начебто боялися розповісти їй правду.

Сила, укладена у її очах, була водночас даром і прокляттям. Щоразу, коли вона випадково побачила бачення, воно було чітким, але завжди загадковим, наче послання, яке треба було розшифрувати. Якось вона побачила стару зруйновану вежу на вершині гори, де щось мерехтіло в темряві, але її вчителі сказали, що не варто туди йти — місце це було надто небезпечним. Іншим разом вона побачила у своїх очах далекі світи, наповнені надзвичайними істотами та явищами, і їй здавалося, що вона відчуває з ними якийсь дивний зв'язок, але не могла пояснити, що це означає.

З кожним роком її сила зростала, але разом із нею зростали та її сумніви. Астрае хотіла знати правду, зрозуміти, хто вона і звідки прийшла. Вона відчувала, що відповіді десь поруч, але не могла їх знайти. Вона бачила своє минуле уві сні, ніби її доля пов'язана із давніми таємницями та невідомими світами. Їй снилися образи зруйнованих храмів і дивних істот, що світяться, які ніби щось знали про її походження.

Найяскравіший сон прийшов до неї одного разу вночі. Вона побачила себе на землі, оточену зоряним світлом, і почула голос, що шепоче її ім'я. Голос був знайомий, але вона не могла згадати, кому він належить. У цьому сні вона підійшла до величезного дзеркала і побачила в ньому своє відображення — але це була не просто вона, це була Астрае в іншому житті, в іншому світі, де її очі світилися не зірками, а темрявою, з якої народжувалися зірки.

Прокинувшись, Астрае зрозуміла, що цей сон не просто бачення, а ключ до розгадки її таємниці. Вона вирішила, що має вирушити у подорож, щоб знайти відповіді на свої запитання. Але для цього їй потрібно було відкрити давні таємниці, приховані у глибинах її душі.

Її мандрівка почалася з того, що вона вирушила до найстарішого магу в королівстві, який знав про її силу більше, ніж будь-хто інший. Старець розповів їй, що її очі - це не просто відображення зоряних світів, а портал в інші реальності. Її сила - це давня магія, яка передавалася з покоління в покоління, але її походження губилося в часі. Маг також натякнув, що ключ до розгадки її минулого прихований не тільки в її світі, а й в інших паралельних світах, які вона бачила у своїх снах.

Так почалася її подорож - пошуки відповідей на питання, які мучили її з самого дитинства. Астрае розуміла, що її сила - це лише частина великої таємниці, яка пов'язує її з безліччю світів, і що попереду її чекають випробування, які відкриють їй очі на її справжнє призначення. Вона не знала, що її доля переплелася зі світом Землі і що художник Натан Байкер, який зник, зіграє ключову роль у розгадці її минулого.

***

Астрае прокинулася в тиші, оточена мерехтливим світлом. Перше, що вона відчула, це холод. Він проникав у її тіло, ніби навколишня атмосфера була просякнута крижаною порожнечею. Коли її очі почали звикати до темряви, вона побачила, що лежить на стародавньому вівтарі, оточеному зруйнованими колонами та кам'яними статуями. Навколо неї панувало запустіння, наче це місце було забуте цілими поколіннями.