Гуляючи якось вулицями Відня, я помітила, що всі кудись поспішать. Хтось біжить на роботу, хтось — за дитиною у дитсадок, хтось мчить на каву в улюблене кафе. Та поміж них є люди, які поза часом. Вони не спішать, а пливуть за течією… На таких людей приємно споглядати. Особливо у цей момент я звернула увагу на дуже красиву дівчину. Її очі світились промінчиками сонця, плавні рухи рук, хода — повільною та впевненість у погляді.
Рідко зустрічається таке поєднання рис було в одній людині. Цікаво, які життєві ситуації, думки привели до такої ніжності.
Я вирішила підійти та познайомитися з нею. Мая — так звали її — зустріла мене посмішкою. Спілкування з нею було дуже приємне та легким, без відчуття дискомфорту. Чим більше я проводила часу із Маєю, то краще розуміла її.
У дитинстві вона була дуже щирою і відкритою дитиною. Їй подобалось пізнавати світ, спілкуватися з різними дітками й цікавитися різними темами.
Та з кожним роком її зростання, змінювалось оточення. У житті зустрічалося безліч різних людей, які моментами бували жорстокі до інших. Такі неприємні ситуації робили її закритою в собі та недовірливою до людей. При кожному знайомстві вона шукала не плюси, а мінуси. Чекаючи від людей завжди чогось погано. Це розривало їй серце адже так хотілося відчути себе потрібним підлітком і не чуючи як тобі дорікають за те, що ти «не такий». Проте Мая була сильною дівчинкою й у кожному поганому вчинку вона знаходила виправдання.
Мая розказала мені одну історію зі свого шкільного життя.
Це було, коли їй виповнилося 15 років. Одного дня їдучи в автобусі додому. Разом із нею їхали її знайомий Олексій зі своїм другом.
На третині маршруту друг каже Олексієві:
— Дивись,яка гарна! Не хочеш із нею познайомитися ?
Олексій відповів:
—Ти б знав, хто вона, —на кілометр не підійшов би до неї.
Продовження розмови не було. Проте ці слова надовго засіли у голові Маї.
Коли Мая вийшла з автобуса вона довго плакала, адже їй було дуже боляче й не зрозуміло, чому Олексій сказав саме таку фразу.
Довгий період часу вона думала, чому він сказав ці слова і що з нею не так.
Що більше Мая роздумувала над цією ситуацією тим краще її розуміла: проблема була зовсім не у ній.
Мая припустила, що Олексій дуже хотів змінити думку свого друга про неї на негативну. І, схоже, йому це вдалось. Ця ситуація змусила її задуматися над тим, що люди гнучкі пластиліни які легко піддаються чужому впливу. Наскільки вони готові змінити своє власне бачення, думку щоб тільки задовільнити суспільство.
З роками Мая відпустила цю ситуацію й забула про прикрий випадок.
Навчилася знову довіряти, бачити хороші риси навіть у мінусі рівняння, краще розуміти людей які з нею та і впринципі оточення навкруги.
Найголовніше — вона не втратила щирость і відкритості. Дві якості, які, попри усі життєві випробування, залишалися із нею. А ще вона навчилася бути впевненою у собі й не опускати голови, незважаючи ні на що.
Тому я закликаю і вас буди завжди безмежно добрими і щирими до цього Всесвіту. Все притягується за законом магнітному поля.