Весільна сукня

Весільний день (після пів року підготовки) 
Пів року пройшло непомітно. 
З одного боку — швидко, майже як один довгий день. 
З іншого — Анні здавалося, що вона прожила за цей час кілька різних 
життів. 
Підготовка до весілля виявилася не романтичною історією, як вона собі 
уявляла колись. 
А постійним списком справ. 
Рішення. 
Сумнівів. 
І маленьких нервових зривів, про які ніхто не говорив уголос. 
І найскладнішим моментом стала сукня. 
Спочатку вона була ідеальною. 
Саме такою, як на картинці. 
Але коли її віддали на фінальну підгонку, Анна вирішила довірити це 
Марині. 
Не тому що не було варіантів. 
А тому що Марина працювала з текстилем для заходів і виглядала 
впевнено. 
— Я все перевірю, не хвилюйся, — сказала вона тоді спокійно. 
І Анна їй повірила. 
Перші дні все виглядало нормально. 
Марина навіть присилала короткі оновлення. 
Фото. 
Коментарі.— майже готово 
— ще трохи корекції 
— все буде ідеально 
А потім щось пішло не так. 
За кілька днів до весілля Анні сказали, що сукня не готова. 
Спочатку це звучало як дрібниця. 
Потім як затримка. 
А потім як проблема. 
— Ми змушені переробити частину посадки, — сказали їй у салоні. — 
Інакше воно не сяде правильно. 
Анна пам’ятала той вечір дуже розмито. 
Тільки відчуття, що все всередині стискається. 
Данило тоді намагався її заспокоїти. 
— Це просто технічний момент. 
— Це моє весілля, — тихо сказала Анна. — Це не “технічний момент”. 
Сукня приїхала за день до весілля. 
Пізно ввечері. 
У великому чохлі. 
Коли Анна її приміряла, вона мовчала дуже довго. 
Вона сиділа перед дзеркалом. 
І просто дивилася. 
— Ну як? — обережно запитала подруга. 
Анна видихнула. 
— Вона ідеальна. 
І це було правдою.Але всередині залишився осад. 
Не від сукні. 
А від того тижня, коли вона не знала, чи взагалі все встигне бути готовим.