Глава 2 (3)

Вона, ясна річ, зовсім не збиралася їсти те, що цей гад принесе (здоров’я дорожче), та й навіщо обманювати себе, не принесе він нічого, просто посміятися вирішив, а тому набрала знайомий номер і замовила собі обід. Правда, поки його доставлять, перерва майже закінчиться, але можна ж буде впоратися хвилин за десять, якщо, звичайно, кур’єр не забариться.

Нога наливалася болем і пульсувала, нагадуючи не тільки про недавню необережність, але і про те, що Паша спокійнісінько пішов, залишивши її практично наодинці з колишнім (та й справжнім) ворогом. Та як так? Це для Пашки він друг, а для неї...

Гаразд, треба перетерпіти. Скоро прийде Павло і допоможе. Адже допоможе, правда? Після обіду буде багато документальної роботи, так що вставати з-за столу взагалі не обов’язково, можна тихенько пересидіти. А ввечері в аптеку – і відразу додому. Добро, що сьогодні п’ятниця і є два дні, щоб оговтатися. Лише за кермо сяде Паша, тут вже без варіантів.

Але чим більше Вероніка терпіла і намагалася не думати про біль, тим сильніше той нагадував про себе. Не виходило ні зануритися в роботу, ні книжку почитати, та й заслужено відпочити теж. Ні, дотерпіти до вечора точно не вийде. Присвячувати колег у свої проблеми дуже не хотілося, тут такого не люблять, тому Ніка набрала єдиний номер, на який була надія.

Зайнято, у Павлика було зайнято, і гадай тепер, чи то він спілкується з клієнтом, чи то влаштовує особисте життя на найближчий вечір. Виходу не було, довелося в терміновому порядку строчити смс-ку і просити, щоб він по дорозі купив знеболювальне. У відповідь тиша. Напевно, і справді не може відповісти. А їй, до речі, скоро захочеться до вбиральні, і що тоді? Стрибати на одній ніжці, як і передбачав Славка? Ось це буде номер! Хоча якщо не залишиться іншого виходу... та й водички б попити, якщо вже їжі поки немає, але бойлер стоїть в іншому кабінеті, який вони використовують у якості імпровізованої кухоньки. І лід, який добре б докласти до ноги, там же, в невеликому холодильнику.

Ну що за ж таке, га? Варто було на горизонті виникнути Ковалевському – і все пішло шкереберть! І настрій нижче плінтуса, і підвернула ногу, і без обіду залишилася. Він неначе приніс з собою хвилю невдач, а скільки ще приведе за собою «приємностей» найближчим часом, думати зовсім не хотілося.

Так, все, досить звинувачувати його у всіх смертних гріхах, сама була неуважна. Після його несподіваної появи потрібно бути особливо пильною і не дозволяти собі слабкостей. Сказати легко, але саме зараз вона в настільки жалюгідному стані, що хотілося плакати. Ну що там з Пашею?

Знову зайнято. Та що ж таке?!

Гаразд, плювати на пристойності. Вероніка абияк піднялася з крісла, задерла вузьку спідницю до середини стегна і приготувалася де кульгати, тримаючись за меблі, де стрибати, але дістатися хоча б до бойлера.  В офісі залишався ще Сашко-програміст, але той вічно сидить у своїй кімнатці у величезних навушниках і слухає хард-рок, так що до нього навіть при всьому бажанні не докричишся.

– О, когось потягнуло на героїзм? – пролунав від дверей глузливий голос. – А чи не зарано для стриптизу? Я, звичайно, не проти, але час ще ранній...

На порозі стояв Славко з двома пакетами в руках, один побільше, інший поменше. З більшого недвозначно йшов аромат свіжої випічки, аж в животі забурчало, на що цей гад посміхнувся.

Вероніка різко відступила назад і зову сіла у крісло, паралельно натягуючи спідницю до колін. Нещасна щиколотка не оцінили такого варварського поводження, тому стримати стогін не вдалося.

– Ех, боляче на тебе дивитися, відказав хлопець, поцокав язиком і, підійшовши ближче, потряс великим пакетом. Апетитний запах посилився.

Ніка зціпила зуби, але промовчала. Нічого-нічого, зараз і їй доставлять їжу, а цьому садюзі вона ще пригадає сьогоднішні знущання.

Перебільшено зітхнувши, Слава поклав пакет з кондитерської на стіл, а потім дістав з другого коробочку з таблетками, тюбик з якоюсь маззю і еластичний бинт.

– Ну що, Вірунчику, – він посміхнувся, – пограємо у доктора?