Глава 1

Анотація:

Кажуть, нерозділене кохання рідко приносить щастя. Та й чи легко завоювати і перевиховати бабія? Але Вероніка щиро вірила, що цілком можливо, і вона чітко йшла до своєї мети, аж поки в тиху і розмірену гавань її існування не навідався старий знайомий, якого неможливо ігнорувати, порушуючи спокій і погрожуючи зруйнувати все, чого Ніка так прагнула. Ще й батьки якось занадто активно заговорили про весілля... Та тільки замість одного шлюбу вийшов інший, адже є люди, яким не можна відмовити, особливо якщо вони не гребують шантажем, а ти заради порятунку близької людини готовий на все.

У тексті є: протистояння характерів, любовний трикутник, вимушений шлюб

Книга з подвійним, навіть з потрійним "дном". Багато що зовсім не те, чим здається...

Глава 1

Чи легко забути перше кохання? Хтось скаже, що неможливо і воно завжди буде жити в серці. Хтось – що воно зазвичай не буває щасливим. Хтось – що це почуття нічим особливим не відрізняється від наступних закоханостей. Ну а Вероніка Корольова вірила, що її перше кохання неодмінно буде єдиним і щасливим. І нічого страшного, що предмет мрій не звертає на неї жодної уваги. Зрештою, будь-якого чоловіка можна завоювати, треба тільки знайти правильний підхід. Поки що їй це не вдалося, але це тільки поки що. Взагалі-то вона могла бути досить норовливою... зі всіма хлопцями, крім НЬОГО. Тому що саме ВІН утілював у собі усі її дівочі мрії і бажання.

Власне, чи можна звинувачувати Павла Дронова, що в дитячому садку він не цікавився дівчатами?! Так майже всі хлопчики в тому віці віддавали перевагу іграм з іншими хлопчаками. І вже точно не його провина, що Ніка, сидячи біля пісочниці і притискаючи до грудей ляльку, дивилася на нього і мріяла, щоб він покатав її на гойдалці. І, звичайно, він зовсім ні при чому, що в університеті, куди вступила слідом за ним, вона сама захотіла стати заступником старости, щоб допомагати йому на посаді старости, взявши тим самим на себе мало не половину його обов’язків.

А що стосується школи... О-о-о, в школі всі дівчата мріяли дати йому списати. Була серед цих стражденних і Вероніка. Але хоча б тут вона виявилася королевою удачі, тому що він завжди списував саме у неї. І зовсім не варто уточнювати, що це траплялося через те, що Ніка сиділа якраз за ним і у них був один варіант на контрольних і самостійних. Головне – Пашка відчував у ній потребу, і поступово з контрольних це переросло в списування домашки і поширилося навіть на написання рефератів і курсових в універі. Чи могла вона мріяти про більше?!

А те, що паралельно він міняв дівчат як рукавички... Ну, така його чоловіча природа. Та й було б дивно, якщо б високий русявий красень з лукавими бурштиновими очима не привертав представниць протилежної статі. Зате після кожного загулу він повертався до неї, своєї вірної Ніки, яка вислухає, зрозуміє, підкаже... і за кілька безсонних ночей допоможе написати диплом.

Так чи треба казати, якою щасливою вона була, коли після закінчення ВНЗ на розподілі її покликали у ту ж компанію, що і Павлика?! Потрапити з ним до однієї компанії і продовжувати залишатися його вірною тінню... Що може бути краще?! Ось і Вероніка думала, що нічого, тому з ентузіазмом стала його правою рукою, по суті, виконуючи частину його обов’язків. Нічого-нічого, її час ще настане!

Зрозуміло, що все це сарказм, і насправді Ніка зовсім не була щаслива від такого стану речей. Як і переважна більшість жінок, вона хотіла нормальну сім’ю і вірного чоловіка, який буде допомагати і підтримувати, а не сидіти на шиї.

«На все потрібен час!» – заспокоювала вона себе.

Скоро Пашка усвідомить, як йому з нею пощастило, припинить тягати в будинок випадкових пасій – і у них трапиться довгоочікуваний перший поцілунок, а потім і перший раз, якого вона чекала так довго, із завмиранням серця уявляючи, як все буде. Так, це станеться скоро, дуже скоро...

«Ех, скоріше б!» – подумки звернулася Ніка, пробираючись повз порожні пляшки в спальню коханого.

– Паш, Па-аш, – покликала вона пошепки. – Пора снідати, а то на роботу спізнимося. Паша! – додала голосніше.

– Пашуль, хто це? – капризно проспівав сонний жіночий голос. – Що їй треба?

На ліжку заворушилося щось незрозуміле, закутане у ковдру. Коли копирсання припинилося, погляду Ніки постало оголене жіноче стегно, закинуте на міцне чоловіче, і витончена дівоча ручка, яка щось намацувала під покривалом. Темні кучері незнайомки були скуйовджені. Навіть не бачачи її обличчя, Вероніка була впевнена, що та була гарною кралею.

Так, з роками нічого не змінюється: один і той самий типаж. Пашка любив милих темноволосих красунь, тобто дівчат, які були абсолютною протилежністю повненької білявки Ніки. І нехай до закінчення школи їй вдалося позбутися від зайвих кілограмів і зараз вона виглядала дуже непогано, але завоювати серце коханого все одно ніяк не виходило.

«Нічого-нічого, все у нас з ним буде, ще не вечір!» – заспокоювала себе Вероніка, раз за разом випроваджуючи з його квартири і з його ліжка чергову подругу на ніч. Де він їх знаходить в такій кількості?

– Щ-що? – пролунав не дуже адекватний голос Пашки, адресований сусідці по ліжку. – А ти ще хто?

– Пашуль, так ми ж вчора... – почала його нічна подруга.

– Нічого не пам’ятаю, – чоловіча рука відкинула ковдру, і Ніка поспішно відвернувся, щоб не бачити того, через що коротати самотні тужливі вечора стане ще важче. – О, Ні-іка. Що, вже час збиратися?