Глава 1. Рішення

Був вечір п'ятниці. Вся сім'я звичайного заводського працівника зібралася за круглим столом, щоб скромно відсвяткувати день народження свого єдиного сина, якого вони обожнювали понад усе на світі.

Хлопчикові виповнилося шість років ще два дні тому, але обоє батьків настільки втомлювалися на роботі, що вирішили перенести свято на більш відповідний день.

- Чому ми не поїхали до міста атракціонів, що розташоване в Орландо? - жалібно запитав іменинник, коли його мама дістала торт із холодильника.

- А ми збиралися? - батько сімейства, Андрій, здивовано подивився на хлопчика.

- Ні, але ж інші їздять, - Антон надув губки й подивився на батька. - Я теж хочу поїхати в Америку та покататися на каруселях.

- Ми можемо піти завтра до торгового центру, - запропонувала Ліда. - Покличемо твоїх друзів, та ви разом пограєте на батутах.

- Я там був багато разів, - скривився Антон та надув губки. - Я хочу до Америки.

- Але ми не можемо собі цього дозволити, - Ліда старалася говорити спокійно, хоч всередині неприємно стискалося серце від того, що не може дозволити собі порадувати найулюбленішого чоловічка в її житті.

- А я знаю, як можна стати дуже багатими! - Антоша замахав руками й побіг до кімнати за своїм планшетом, який батьки подарували йому на шостий день народження. - Дивіться!

Хлопчик швидко пальчиком став махати над екраном, поки не включив відео з дуже яскравою обкладинкою.

На екрані з'явився чоловік із рожевим волоссям, який щось розповідав про себе та свою сім'ю, показував свій величезний будинок та яхту.

- Хочеш таке цікаве життя, як у мене? - кричав він в камеру, поглинаючи хот-дог, зроблений з батону та шматка докторської. - Я допоможу тобі в цьому. Приходь на мої курси, і я допоможу саме тобі перетворити твоє життя на казку.

- Розумієте? - Антоша дивився з викликом на батьків та кивав головою. - Мільйони заробляти й кататися на кращих атракціонах в світі.

- Розумію, що рано допустив тебе до техніки, - зітхнув батько сімейства. - Річ в тім, синку, не все так просто, як здається. Думаєш, якби це було так легко, зараз би хтось робив щось інше?

- Але, ти ж не спробував, - у хлопчика затряслися губки від напруги. - Я вже сам зняв перший ролик. Дивись, я - супергерой. А наш кіт - прибулець, який хоче захопити Землю. І я рятую всіх від нього!

Хлопчик швидко почав щось перебирати на екрані, поки не зупинився на незрозумілому відео, де бідний старий кіт Таббі виконував роль страшного монстра, поїдаючи котячий корм з глобусу.

- Бачиш, він Землю їсть, - Антоша емоційно тикав по екрану. - І це зовсім не складно. Давай спробуємо. Будь ласка!

Величезні зелені очі, повні надій та очікувань подивилися на батьків з таким благанням, що відмовити було неможливо.

- Добре, - відповів Андрій. - Спробуємо. Якраз попереду вихідні, візьмемо з собою камеру та підемо до торгывельного центру. Не знаю, що з цього вийде. Але, думаю, варто спробувати.

- Чудово! - закричав хлопчик. - Ти найкращий тато в світі! І ти, мамо, теж. Тому що торта мені сама спекла.

Ліда не втрималася від такого умовиводу й засміялася на повний голос, а потім повернулася на кухню, щоб розділити той самий торт, за який її похвалив син.

В голові її з'явилося багато питань, на які хотілося скоріше знайти відповіді. Чи насправді так легко стати багатим й знаменитим, щоб більше не доводилося на літній відпочинок відкладати гроші, починаючи з осені.

Вирішивши в цьому розібратися після того, як хлопчик засне, вона включила комп'ютер, вийшла на простори Інтернету та почала вивчати таке дивне й незвичне слово «блогінг».

- Хтось захворів на золоту лихоманку? - Андрій підкрався до дружини та вхопив її за плечі, коли вона дивилася відеоролики зі сторінки Рожевоволосого.

Так їй було простіше називати людину, чиє ім'я, а точніше псевдонім, був більше схожий на собачу кличку.

- Антоша так цим зацікавився, що я вирішила все вивчити, - спробувала виправдатися Ліда. – Тим паче, якщо щось вийде, буде непогано. А якщо не вийде, в нас залишиться багато відео, які потім будемо переглядати та милуватися нашим хлопчиком.

- Вірне рішення, - чоловік почав повільно розминати дружині плечі, які затекли через тривале сидіння за комп'ютером. - Лише, давай цим займемося завтра. А зараз подивимося який-небудь фільм та похрустимо чіпсами.

- Ну, якщо чіпси з сиром, я згодна, - жінка захихотіла та вимкнула відео, в якому продовжував танцювати Рожевоволосий.

Наступного дня вся сім'я, зарядивши відеокамеру, вирушила, як і планувалося, до дитячого розважального центру, де вони зняли багато відео, яке ввечері завантажили на свою сторінку й приготувалися чекати на перегляди.

- Ну що, хто-небудь подивився? - Ліда сіла поруч з чоловіком.

- Так, я двічі та Антоша тричі, - з кислою посмішкою відповів Андрій.

- А за скільки переглядів гроші дадуть? - Ліда здивовано подивилася на цифру п'ять під квадратиком на їхньому каналі.

- Коли в такої циферки шість нуликів буде, - пояснив Андрій. - Загалом, як я й думав, це не так легко, як здається. Але, сподіваюся, в нас все вийде. Ми ж відмінна команда. Вірно?

- Що, вже й тобі захотілося мільйонів? - Ліда погладила чоловіка по голові й обійняла його, дивлячись в екран. - А що той Рожевоволосий казав про навчання блогерству?

- А це платно, - відповів Андрій. - Ще й недешево. Там сума за його уроки вдвічі більша наших накопичень на відпочинок.

- Може, якщо так дорого, варто спробувати? - Ліда з сумнівом глянула на ящик, де лежали їхні заощадження. - Все ж, він відома людина. Про нього стільки всього в Інтернеті написано. Такий не може обманювати. Інакше, швидко правда спливе.

- Не знаю, - Андрій знову відкрив відео, де Рожевоволосий рекламував свою школу блогерства й обіцяв золоті гори кожному учневі, який буде виконувати всі завдання.

- Ну, Лідочка, ти в мене дівчина розумна й працьовита, - Андрій потягнувся до стопки грошей, які, за традицією, не можна було чіпати раніше відпустки. - У технікумі добре вчилася й конспекти твої всі однокласники просили. Може, й, справді, ми будемо з тих учнів, які скоро зароблять свій перший мільйон та поїдуть на Мальдіви, а не в Кирилівку на тиждень.