Р 2. Блогерки, гімнастки і трохи каша в голові

— Так, народ! — урочисто заявила Саша, вмощуючись на гімнастичному маті, як на троні. — Ми створюємо свій блог. Назвемо його… «Спортивні ТікіТокі»!

— Фууу… — скривилася Влада. — Це що, в тебе фантазія з розетки живиться?

— «ГімнаGirls»! — вигукнула Катя. — Стильно, модно, молодіжно!

— «Торт без борошна», — серйозно додала Маша. Всі подивились на неї, ніби вона щойно запропонувала назвати їх “Огірочки на шпагаті”.

Поліна, як завжди, виручила ситуацію:

— Давайте поки що просто «Stories Are Ours», а назву потім придумаємо. Головне — почати!

Вони сиділи у залі після тренування. У когось з зачіски стирчав блискітливий бант, хтось усе ще був у лосинах з діркою (але це модно, ага), а в когось обличчя світилось, бо мама принесла гарячу булочку. Але всі — з телефонами в руках.

— Слухайте, а давайте влаштуємо челлендж: хто довше простоїть у планці, той вибирає музику для першого відео!

— Поліна, це несправедливо! Ти ж у планці можеш жити! — обурилася Влада.

— Ой, почалося… — зітхнула Поліна, регулюючи рівень драми у кімнаті.

А Маша в цей час намагалася поставити телефон у стійке положення, використовуючи банан, пляшку з водою і власну ногу. Катя ж без зволікань вже танцювала на фоні під уявну музику.

— Дівчата, ми ж на відео виглядаємо як серіал “Божевільні та ще божевільніші”! — зареготала Саша.

— Саме тому нас і будуть дивитися, — відповіла Маша. — Ми не фільтри, ми реальність!

І тоді до зали зайшов Діма. Просто взяв пляшку води, кивнув і пішов.

Після хвилини тиші Влада театрально видихнула:

— Він щось запідозрив… Ми тепер або блогерки, або в бігах…

Дівчата засміялися. Було ясно: з назвою ще треба попрацювати, телефони падали, відео вийшло кривеньким, але… Це було їхнє. Їхня історія. І це був лише початок.