Під зорями

Аріелла стояла біля озера й дивилася на місячну доріжку, що тремтіла на поверхні води.

Здавалося, ніби саме озеро було наповнене зорями.

Над нею розкинулося темне небо, всипане маленькими вогниками, а неподалік горів самотній вуличний ліхтар, освітлюючи частину алеї.

У парку майже нікого не було.

Лише тихе дзюрчання води, шелест листя та іноді легкий порив вітру.

Аріелла вдихнула прохолодне нічне повітря й усміхнулася.

Сьогодні їй не хотілося нікуди поспішати.

Не хотілося думати про завтрашній день.

Не хотілося відкривати телефон і перевіряти повідомлення.

Вона просто хотіла побути тут.

Саме тому кілька днів тому купила новий плед.

Звичайний, м'який і теплий.

Спеціально для цього вечора.

Аріелла розгорнула його на траві, провела долонею по тканині й задоволено усміхнулася.

— Я не дарма його купила.

Вона сіла, а потім обережно лягла на плед.

Трава тихо шелестіла під ним.

Аріелла закинула руки за голову й подивилася в небо.

Місяць сьогодні був неймовірно красивим.

Вона довго дивилася на нього, не відводячи погляду.

А потім перевела очі на зорі.

Одна.

Друга.

Третя…

Вона почала подумки рахувати їх, але швидко збилася.

— Їх занадто багато.

Аріелла тихо засміялася.

На кілька хвилин навколо не залишилося нічого, крім нічного неба.

І саме в такі моменти вона розуміла, наскільки дивним буває життя.

Вдень усе здавалося складним.

Потрібно було щось вирішувати, кудись поспішати, комусь відповідати, про щось думати.

А вночі достатньо було просто подивитися вгору.

І раптом ставало тихо.

Не тільки навколо.

Усередині теж.

Аріелла заплющила очі.

Вона не знала, що чекатиме на неї завтра.

Можливо, нічого особливого.

Можливо, навпаки — щось, що змінить усе.

Але сьогодні це не мало значення.

Сьогодні в неї були зорі.

Місяць.

Теплий плед.

І кілька годин, які належали тільки їй.

— Нехай завтра приходить завтра, — прошепотіла вона.

І знову відкрила очі.

Десь далеко зашуміли дерева.

Озеро тихо відбивало місячне світло.

А Аріелла просто лежала й дивилася на небо, дозволяючи собі ні про що не думати.

Іноді саме такі вечори запам'ятовуються найдовше.