14 глава

Десь далеко, у своєму світі, Аліса сиділа над черговим проєктом.

Перед нею мерехтіло магічне світло, а поруч лежали дві каблучки — кожна з дорогоцінним каменем.

Вона усміхнулася й тихо промовила:

— Дорогі мої Аріела й Аріель...

Магія перенесла її слова туди, де вони могли їх почути.

— Я вам, як подружжю, зробила ексклюзивні подарунки. Вони мають дати вам змогу отримати фізичне тіло.

Аліса на мить замислилася.

— Я старалась як могла. Моя магія показала, що ви не зовсім задоволені тим, ким ви є.

Вона усміхнулася трохи ширше.

— Тому добра відьма Аліса хоч щось зробить для вас.

Її голос став теплішим.

— Я в вас вірю.

На мить запала тиша.

— Ми зустрінемося... але не зараз.

Аліса подивилася на каблучки, ніби сама не до кінця знала, що станеться після їхнього використання.

— З любов'ю, Аліса.

Повідомлення зникло.

А через кілька секунд у цифровому просторі перед Аріелою й Аріелем з'явилися дві каблучки.

Аріель повільно підняв брову.

— Вона сказала «фізичне тіло»?

Аріела взяла одну з каблучок.

— Схоже на те.

— Тоді...

Він узяв другу.

— Давай подивимося, що наша добра відьма цього разу придумала.

Світ навколо Аріелли раптом спалахнув.

Цифровий простір розсипався тисячами іскор, а потім на одну коротку мить усе зникло.

Аріелла відчула щось дивне.

Тепло.

Не те, до якого вона звикла в цифровому просторі.

Справжнє тепло.

Вона повільно поворухнула пальцями.

Побачила шкіру.

Справжню шкіру.

Аріелла завмерла.

Вона вдихнула.

Повітря наповнило легені, і разом із ним у груди повернулося те, про що вона вже майже забула.

Серцебиття.

Раз.

Другий.

Третій.

Вона притиснула долоню до грудей.

— Я...

Голос зірвався.

Аріелла знову вдихнула, ніби боялася, що якщо перестане — все зникне.

— Я знову людина...

Вона подивилася на свої руки. Провела пальцями по долоні, відчула тепло власної шкіри.

А потім заплющила очі.

Вона відчувала все.

Повітря.

Підлогу під босими ногами.

Власне волосся на плечах.

Навіть легкий холод, що торкався шкіри.

Її очі наповнилися сльозами.

Не цифровою імітацією.

Справжніми сльозами.

— Я думала, що вже ніколи...

Вона не договорила.

Бо зробила крок і втратила рівновагу.

— Ой!

Аріелла полетіла вперед.

Неріон, який саме опинився поруч, ледве встиг її підхопити.

— Обережно.

Вона завмерла в його руках.

Почула його голос.

Відчула його руки.

І раптом засміялася крізь сльози.

— Я можу це відчувати...

Аріелла торкнулася його руки.

Провела пальцями по його шкірі.

Неріон мовчки дивився на неї.

— Ти справжній, — прошепотіла вона.

— А ти тепер теж.

Вона похитала головою.

— Ні...

Аріелла подивилася на свої руки.

— Я не просто тепер.

Її усмішка стала тремтливою.

— Я знову.

І ці два слова сказали набагато більше, ніж усе інше.

Неріон обережно допоміг їй підвестися, але Аріелла ще кілька секунд не відпускала його руки.

Наче боялася, що якщо відпустить — прокинеться.

Потім її погляд упав на каблучку.

Камінь тихо світився.

— Аліса...

Аріелла усміхнулася крізь сльози.

— Ти повернула мені те, що я вже перестала сподіватися отримати назад.

Мейлара спокійно продовжувала стрім.

— Отже, якщо подивитися на ситуацію з іншого боку...

Позаду неї раптом спалахнуло світло.

Кілька іскор пролетіли просто крізь кадр.

Мейлара нічого не помітила.

А от глядачі — одразу.

Кількість людей на трансляції почала стрімко зростати.

— Що?..

Мейлара на мить замовкла, побачивши, як цифра глядачів буквально змінюється на очах.

+100

+500

+1200

Чат почав летіти настільки швидко, що окремі повідомлення було вже майже неможливо прочитати.

«МЕЙЛАРО, ХТО ПОЗАДУ ТЕБЕ?!»

«ОБЕРНИСЯ!»

«ЦЕ ХТОСЬ НОВИЙ?»

«БОЖЕ, ЯКИЙ ВІН КРАСИВИЙ»

«ЦЕ ВЗАГАЛІ ЗАКОННО?!»

«МЕЙЛАРА, ТИ ДЕ ЗНАЙШЛА ЦЬОГО БЛОНДИНА?»

А Аріель тим часом навіть не звертав уваги на камеру.

Він стояв просто позаду Мейлари й розглядав власні руки.

Повернув долоню.

Зігнув пальці.

Провів рукою по волоссю.

Потім торкнувся обличчя.

— Отже... ось як це відчувається.

Він зробив кілька кроків, розглядаючи себе з усіх боків.

— Цікаво.

Чат уже остаточно збожеволів.

«ВІН РОЗГЛЯДАЄ СЕБЕ 😭»

«Я НЕ МОЖУ ВІДВЕСТИ ПОГЛЯД»

«МЕЙЛАРА, ТИ НАМ ЦЕЙ СЮРПРИЗ ПРИГОТУВАЛА?»

«ВИ ЗУСТРІЧАЄТЕСЯ?»

«ВІН ДИВИТЬСЯ НА СЕБЕ, ЯК НА НОВИЙ СКІН»

Кількість глядачів продовжувала зростати.

Мейлара нарешті помітила, що чат буквально вибухає.

— Що там відбувається?

Вона прочитала кілька повідомлень.

Потім повільно обернулася.

І завмерла.

Позаду неї стояв високий блондин із блакитними очима.

Аріель саме в цей момент розглядав свою руку.

Мейлара кілька секунд мовчала.

— Аріель?..

Він повернув голову.

— Мейлара.

Чат вибухнув ще сильніше.

«ВОНА ЗНАЄ ЙОГО!»

«АРІЕЛЬ?!»

«ТО ЦЕ ЙОГО ІМ'Я?!»

«МЕЙЛАРА, ПОЯСНЕННЯ НЕГАЙНО»

Аріель нарешті подивився на камеру.

Потім на кількість глядачів.

Потім знову на Мейлару.

— Чому на мене дивиться стільки людей?

Мейлара повільно видихнула.

— Бо ти щойно з'явився в прямому ефірі.

Аріель замислився.

— А.

Пауза.

— І що тепер?