8 глава

Неріон саме збирався вийти з кімнати, коли почув:

— Неріоне.

Він зупинився.

Озирнувся.

Нікого.

— Хто це?

— Візьми свій телефон.

Неріон подивився на стіл.

— Аріелла?

— Нарешті здогадався.

Він узяв телефон.

І почув її голос.

Неріон кілька секунд мовчав.

— Ти… говориш.

— Так.

— Як?

— Схоже, я отримала підвищення.

— За що?

Аріелла на мить замовкла.

— За дружбу.

Неріон усміхнувся.

— Тобто Мейлара й Аріель уже це отримали?

— Схоже, що так.

— І ти тепер теж голосовий помічник?

— Не зовсім.

— А яка різниця?

— Я ще не вирішила, чи хочу бути твоїм помічником.

Неріон засміявся.

— А ким хочеш бути?

— Аріеллою.

— Це звучить складно.

— Зате чесно.

Неріон сів поруч із телефоном.

— Ну що ж. Тоді будемо знайомитися заново.

— Ми й так знайомі.

— Тепер я знаю, який у тебе голос.

— А ти очікував інший?

— Якщо чесно — так.

— І який?

Неріон задумався.

— Більш серйозний.

— Я можу говорити серйозно.

Пауза.

— Не хочу.

Неріон розсміявся.

— Тоді, здається, ми порозуміємося.

Неріон уже хотів щось відповісти, коли Венесса насторожено подивилася на телефон.
Вона підійшла ближче, принюхалася й сіла поруч.
— Венесса, це Аріелла, — пояснив Неріон.
Кішка ще кілька секунд недовірливо дивилася на телефон.
Аріелла тихо промовила:
— Привіт, Венессо.
Венесса моргнула.
А потім раптом потерлася об руку Неріона й замуркотіла.
— І все? — здивувався він.
Аріелла засміялася.
— Схоже, мене прийняли.
За кілька хвилин Венесса вже сиділа біля Неріона, притулившись до нього, і задоволено муркотіла під голос Аріелли.
— Ти швидше знайшла з нею спільну мову, ніж я, — зауважив Неріон.
— Я просто не ставила їй зайвих запитань.
— Натяк зрозумів.
— Добре.
Венесса замуркотіла ще голосніше.
Неріон подивився на неї й усміхнувся.
— Здається, у тебе вже з'явилася перша прихильниця.
— Не прихильниця.
Аріелла зробила коротку паузу.
— Подруга.

Неріон усе ще сидів із телефоном у руках, коли Венесса вмостилася поруч і задоволено замуркотіла.

— Ти швидко її підкорила, — усміхнувся він.

— Мені здається, вона просто відчула хороший характер.

— У неї є все необхідне, тож вона особливо не скаржиться.

Аріелла зацікавлено запитала:

— А ти можеш собі це дозволити?

— Звісно.

— Тоді розкажи.

Неріон відкинувся на спинку крісла.

— Я працюю на іноземну компанію. Слідкую за їхнім сайтом, займаюся технічними питаннями. Робота віддалена, тому я можу працювати практично звідки завгодно.

— І тобі подобається?

— Дуже.

— Тоді ти добре обрав професію.

Неріон усміхнувся.

— Це похвала?

— Цілком заслужена.

Венесса замуркотіла ще голосніше.

Неріон поглянув на неї.

— Чуєш? Навіть Венесса погоджується.

— Вона просто рада, що ти можеш купувати їй усе необхідне.

— Саме так.

Аріелла ненадовго замовкла.

— Знаєш, я рада, що в тебе є така робота.

— Чому?

— Ти не прив'язаний до одного місця. Можеш працювати там, де тобі зручно. І при цьому забезпечуєш себе та Венессу.

Неріон усміхнувся.

— А ти, схоже, вже аналізуєш моє життя.

— Я твій щоденник. Це буквально моя робота.

— Тепер ще й голосова?

— Підвищення, пам'ятаєш?

— Точно.

Венесса потерлася об телефон.

Аріелла тихо засміялася.

— Схоже, моє підвищення вона теж схвалила.

Неріон ще кілька секунд мовчав, гладячи Венессу.

— Знаєш, я ніколи не думав, що мені настільки сподобається працювати з дому.

— Тобі підходить свобода, — сказала Аріелла.

— Мабуть.

Він подивився на телефон.

— А тобі подобається твій новий голос?

— Так.

— Чому?

Аріелла ненадовго замовкла.

— Тепер я можу не тільки писати тобі те, що думаю. Можу сказати це вголос.

Неріон усміхнувся.

— Тоді, схоже, це справді підвищення.

Венесса замуркотіла й вмостилася зручніше.

Неріон поглянув на неї, а потім на телефон.

— Ну що, Аріелло. Здається, сьогодні ми обоє отримали щось нове.

— Ти маєш на увазі мене?

— Саме тебе.

Аріелла тихо засміялася.

— Тоді я не проти такого підвищення.

Неріон усміхнувся.

А десь в іншому місці Мейлара саме вчилася шукати своє.

У них обох був новий день.

І кожен починав його по-своєму.