23

(Руслан)

Хатня робітниця, доробивши свою роботу, вже пішла додому, залишивши на столі приготовлену смачну вечерю.

Нарешті я міг дозволити собі нікуди не поспішати і просто розслабитися у себе вдома після цих шалених робочих буднів із непередбачуваною асистенткою.

Я вже чудово усвідомив, які важкі два місяці на мене чекають і наскільки безглуздо було укладати те парі з Андрієм.

Але слово — не горобець. Коли вже посперечався, то маю йти до кінця.

Ніколи не страждав на головний біль, але Софія…(хай вона хоч сто разів біситься з цього варіанту свого імені, усе одно мої думки вона чути не може…) стала найжорсткішим випробуванням і тим самим головним болем для мене.

Я дістав із кухонної шафи пляшку білого сухого і пішов до ванної кімнати.

Увімкнув воду.

Дивлячись, як струмінь стрімко наповнює ванну, налаштував джакузі, дістав келих і з насолодою опустився у теплу воду з бульбашками.

Дрібні хвилі джакузі огорнули моє тіло, даючи напруженим м’язам бажане розслаблення.

У запаленому мозку, проти моєї волі, знову поставала ненависна білявка.

Ну і як мені боротися із цим ходячим нещастям?

І як їй не дозволити зіпсувати моє життя?

Це було риторичне питання, бо на нього я не мав жодної відповіді.

Я зробив ковток, і по горлу приємно розтеклося гаряче тепло.

А таки ця хитра дівка у чомусь була права.

Я вже думав, що клієнт відмовиться працювати з нашою фірмою, але, на моє величезне здивування, він і справді оцінив креативну фішку Софії.

Якби мені хтось сказав, що ця токсичка може справити гарне враження на когось, я б не повірив. Але сьогодні я на власні очі переконався, що іноді її підхід може бути продуктивним.

І це трошки підняло мій настрій.

Однак мені не сподобалося, що під час утішних обіймів моя чоловіча сутність дала про себе знати.

Хоча…

Це просто звичайна анатомія.

Біологія.

Це абсолютно нормально, що чоловік, притуляючись до гарної жінки, може щось таке відчути.

Навіть якщо ця жінка ненормальна.

Я був розгублений, мене шокували її сльози, тому я просто на емоціях її обійняв. А все інше — звичайна чоловіча реакція.

Я ж не імпотент якийсь.

Про щось більше, наприклад про симпатію, навіть і мови бути не могло.

Хто при здоровому глузді відчуватиме симпатію до цього нестерпного створіння?