22

(Руслан)

Я був сповнений праведного гніву і злості. І вже цілком продумав подумки довгу і конкретизовану лекцію для своєї асистентки: у що вона має  повноваження втручатися, а у що — ні.

Врешті-решт, вона не має права виставляти мене клоуном перед моїм оточенням, а тим паче перед важливими клієнтами.

Але всі мої плани полетіли шкереберть, коли переді мною з’явилося це маленьке отруйне чудовисько.

Вона знову, немов справжнє стихійне лихо, зруйнувала все, що я запланував їй висловити.

Це вже стало якоюсь дурною традицією: коли ми наодинці, я від її нестерпності настільки втрачаю здоровий глузд, що ніби ковтаю язика.

Але, з іншого боку, ви мене теж зрозумієте. Як взагалі можна вести конструктивний діалог із цією істеричкою?

Останнім іржавим цвяхом у кришку моєї домовини став її неочікуваний плач.

Хіба могло мені прийти в голову, що ця колючка просто візьме і розплачеться переді мною?

Тобто серйозно?

Оце токсичне стерво вміє рюмсати, як дівчисько?

Я настільки розгубився, що навіть не відразу зрозумів, як діяти. А почувши її налякане: «Не бийте мене», — я взагалі застряг у ступорі.

З чого вона взагалі взяла, що я буду її бити? Що за маячня? Звідки в неї такі дебільні думки?

Уся її реакція стала для мене сюрпризом і змусила задуматися. Можливо, я дійсно щось зробив або сказав не так.

Ох уже ці жінки. Тут і зі звичайними не завжди знаєш, як себе поводити, а з такою інопланетною загадкою, як Соня, — взагалі справжній глухий кут.

У моїй голові був такий хаос, що я не придумав нічого кращого, ніж просто зробити крок назустріч і притиснути її до себе, немов маленьку дівчинку.

Я притягнув її ближче до свого тіла і почав погладжувати по голові, намагаючись заспокоїти ці схлипування.

Не був упевнений, чи мені вдасться достукатися до дівчини, але продовжував це робити. І в якусь мить вона справді розслабилася, навіть сама притиснулася ще ближче і занурилася носом у мою сорочку.

Вона виглядала такою тендітною і крихітною, що я вже триста разів пошкодував, що довів її до такого стану.

Несміливо провів по її спині, відчуваючи, як рука ковзає по тендітній талії і торкається трохи нижче, ніж я планував.

У мені щось заворушилося. А в якого чоловіка не заворушиться, коли він обіймає гарненьку струнку білявку в обтисливому одязі?

І, як на зло, Соня ще сильніше почала мене обіймати, торкаючись ледь не всього, чого можна.

Слава небесам, вона все ж сама вирішила відірватися від мене, і я майже зітхнув із полегшенням.

Схоже, на мене сьогодні чекає довга і важка праця у тренажерному залі.

Раптом телефон пілікнув. Прийшло повідомлення.

Я дістав його, щоб подивитися, від кого воно, і дуже щиро здивувався.

Повідомлення було від клієнта:

"Знаєте, Руслане, я трохи обдумав те повідомлення, яке мені прийшло від вашої асистентки. І, знаєте, маю сказати, що вражений. Справді, це дуже креативно і незвично. Якщо ваша фірма навіть у переговорах і спілкуванні з клієнтами використовує такі цікаві ідеї і такий творчий формат, то я впевнений, що ви професіонали у справі реклами. Ви вмієте привертати увагу потенційних споживачів. Думаю, наша співпраця продовжиться на постійній основі."